Home?

Karlos Ortiz

I am a citizen of the milky way,welcome. All are welcome,sometimes. At times our mat at the door is reeled in if you're wearing the wrong color or wrong skin. If you watch from Europa you can see the fireworks display of a nuclear nature. Listen to the silence. Watch the beauty of destruction and chaos. Limited only by my race's imagination of creativity. Cause for a limited time we have all forms of extermination. Perfected by many years of trial and trial,errors are never made by these hangmen. Their knot ever searching for an unwilling participant to entertain their vices. Vacationers welcome,maybe. Welcome to see the sights,visit our monuments and convert to our mainstream or be introduced to our aforementioned professors of fleshy sciences from the University of Divided Nations. In God we trust,sometimes. Unless we have to choose between Him,money,the opposite sex,power,comfort,or well,like I said,sometimes. "So come and knock on our door,we've been waiting for you."

2020-02-28 02:05:32

5

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

JENOVA JACKSON CHASE

@Karlos Ortiz that was a long one ... Sure... I think we can pur this as a statement... Umhmm... But ya i don't know about others but i loved your work...so please do not be discouraged... Continue what you have started... It's okay to make mistakes... You'll get better... And yes I'll surely help ya... thankyou... have a good day too.

Відповісти

2020-02-28 19:30:23

2

Karlos Ortiz

I kinda thought it would fall under more of a statement than poetry. Cool, thanks. I'm working on a piece right now. I hope you'll enjoy it.

Відповісти

2020-02-28 19:35:23

1

STELLA RAYMOND

It is an extremely wonderfully said poem @karlos_ortiz. I just loved it like anything.

Відповісти

2020-03-01 18:12:24

2

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1159

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4898