J'ai vu
Je suis une fille. Une adolescente parmis les milliers d'adolescents sur cette Terre. Une humaine parmis les millions d'humains sur cette planète. Un être vivant parmis l'infinis des autres êtres vivants dans cet univer. Et je regarde. Et je vois. Et j'observe toute cette vie qui peuple ce petit bout de l'immensité sombre qu'on appel espace. J'ai vu les étoiles, amies de la Lune, remplaçante du Soleil. J'ai vu les nuages danser dans le ciel, cachant les secrets de ce dernier. J'ai vu les arbres frémir et les feuilles murmurer quand le vent sifflait son mécontentement. J'ai vu les oiseaux voler vers une liberté, un avenir, toujours plus beau, toujours plus loin. J'ai vu des femmes se faire battre par leurs maris, et se taire face à la honte que leurs procurait les bleus. J'ai vu des couples s'aimer, beaucoup plus qu'il n'est possible et se détruire ensuite. J'ai vu des hommes chanceler, l'alcool coulant dans leurs veines et le malheur faisant battre leurs cœurs. J'ai vu des amitiés indestructible, que rien ne pourrait briser même pas ce sentiment que l'on nomme "amour". J'ai vu des adolescents brisés, que rien ne pourrait reconstruire, se laissant emporter par le temps. J'ai vu des tas de non-dits et de promesses non-tenu. Qui n'ont fait que retarder l'explosion de ces paroles qui finissent par tout casser sur leur passage. J'ai vu des enfants rires et chanter, sans se soucier de la misère du monde. J'ai vu des parents pleurer, la perte d'un bébé qui ne verra jamais le jour. J'ai vu des cœurs en morceaux, impossible à recoller. J'ai vu des yeux pleins de larmes, impossible à sécher. J'ai vu des coups pleuvoir, impossible à effacer. J'ai vu des sourires disparaître, impossible à faire revenir. J'ai vu des gens aller et venir. Des animaux se faire détruire. Le soleil se lever, Et des paupières se fermer. Du haut de mon perchoir, de mon abri cacher des regards, je ne me lasse jamais de regarder, La vie, peu à peu, laisser place à la mort. Je ne me lasse jamais d'observer, un sourire triste sur les lèvres, La solitude, semblable à la mienne, s'installer et ne plus jamais s'en aller. KAYSEE
2020-11-28 13:22:41
13
14
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (14)
Mira
Lente ms expressive Bon travail 💜✨👌👌👌👌
Відповісти
2020-12-01 21:56:08
1
KAYSEE
@Mira Merci beaucoup 💛💛💛
Відповісти
2020-12-02 06:13:40
Подобається
Mira
@KAYSEE de rien pa belle ☺💕
Відповісти
2020-12-02 19:04:16
1
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1978
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1771