Вірші
Всі
28.08.2021
Сьогодні тут ми вже востаннє,
Вже досить марних сподівань.
Душі ледь чутне скрізь волання
Без відповідей сто питань.
Яку дорогу не обрали?
Коли пішло усе не так?
Та чи було у нас бажання
Себе всіх вивернуть навзнак?
По-іншому не може бути,
Так хтось нас вищий указав,
Чому ж не можна повернути
Хоч мить, яку він нам віддав?
Та чи і є що повернути?
Чи це ілюзія, обман?
Цього ніколи не забути.
Оце і є для мене план?
Повсюди бачити минуле,
Ховати душу знов і знов.
Зсилатися на температуру
І закривати цю любов.
3
0
252
Зникнути
Так боляче, так сумно дивитися назад через роки.
Шукати у думках безумно нові й нові страшні гріхи.
Згадати всі розчарування, біль та зради.
З брехні та фальшу наряди.
Тоді було погано, сьогодні — ще гірше.
Не знаю, чи хочу жити так, як раніше.
Отримуючи те, чого, здавалося б, хочу, назад роблю крок.
Життєва двієчниця, не вчу жоден урок.
Хочу злитися з фоном, зникнути,
До цього відчуття треба б вже звикнути.
Впасти, й не встати на полі життя.
Воліла ніколи б не відчувати своє серцебиття.
7
1
939
Що скажеш ти?
Я не бачу сенсу буття.
Можна я позбавлю себе життя?
Скажеш, це недоречно?
Я згодна, безперечно.
Я не хочу так жити, ні, не жити — існувати
Навіть собі брехати, брехати, брехати.
Може, я б змогла покохати?
Та чи хочу любов відчувати?
Питання, питання, питання...
Ти чуєш, чуєш мої благання?
Знаю, не чуєш, не розумієш,
Без правил чітких жити не смієш,
Дедалі звужуєш для себе рамки.
Поглянь, від моїх рам тільки уламки.
Я знищила їх, спалила дотла.
Я змогла, я змогла.
Що скажеш ти,
Коли дізнаєшся, що я схотіла піти.
Осудиш? Зненавидиш? Зрозумієш?
Скажеш, що нічого вже не вдієш?
Я пішла проти всього і всіх,
Я чула за спиною зневажливий сміх.
Я жила так, як я хотіла.
Я пішла, бо по-іншому не вміла.
8
3
1187
