Sommeil éternel
Quand la seule personne, qui pour toi, ne partirais jamais, s'en va, Cela fait si mal mentalement que ça devient de la douleur physique. On m'a dit qu'on finissait par oublier. Que le temps faisait les choses. Ça fait plus d'un mois, et rien n'a changé. J'ai juste finis par être vidée. Voilà ce que je suis : Une coquille vide. Mon quotidien est maintenant rythmée par mes angoisses nocturne, mes cauchemars, mes larmes et mes insomnies, la nuit. Et les faux sourires, les crises d'angoisse, les contrôle indésirables, les cours devenu ennuyant, et mes amis qui s'inquiètent, le jour. Mes pensées ce bousculent, mes sentiments aussi. Je ne sais plus si je suis triste, en colère, déçu, indifférente, joyeuse, ou juste fatiguée. Je ne sais plus rien. Ma souffrance reste. Elle ne part plus. Mais je suis à bout. Combien de temps il reste avant que je n'explose ? Le temps est compté, je sais que ce moment approche... Mais moi je veux juste me rouler en boule, pleurer jusqu'à l'épuisement et m'endormir pour ne plus jamais me réveiller... Est ce si compliqué ? KAYSEE
2020-11-10 19:06:06
12
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
KAYSEE
@Un_Reve_De_Liberte Oui je le sais, mais je pense que là ça me ferais juste encore plus souffrir Mais je ne suis pas seule, je suis entourée, si jamais je ressens ce besoin je sais que peux me confier Mais merci quand même ❤️
Відповісти
2020-11-11 09:49:13
1
Un_Reve_De_Liberte
@KAYSEE d'accord. Je comprends Prends soin de toi.
Відповісти
2020-11-11 09:50:13
1
KAYSEE
@Un_Reve_De_Liberte Milles fois merci ❤️
Відповісти
2020-11-11 09:50:39
1
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2587
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1097