Забутий рай
Іван Кійко
Давно він мрією був охоплен Що колись наступалять кращі дні Що зникнуть на завжди голод та війна Що люди перестануть гинути просто так Спамятають про свій забутий рай Вони мріють про небесний рай Но час як вода уходить нікуда Що залишив спогад на віка Землю оприкинули ядерним грибом Покривши землю густим пилом Пригорнувши сніжною рукой Останню строку допише зіма Світ повись на осколках мрій І птах крикнет в останню хвилину Подихом останнім повернувши вічність Спамятавши навіки зникнувший рай
2021-10-27 17:27:35
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
просто веселка
Дуже красиво, автор МАКСИМАЛЬНО молодець ✨
Відповісти
2021-10-27 17:29:29
1
Інші вірші поета
Вибір Вільний Тінь Смерть
Інші поети
hudhaifah Siyad
@hudhaifah_siyad
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12552
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2943