Вірші
Забутий рай
Давно він мрією був охоплен
Що колись наступалять кращі дні
Що зникнуть на завжди голод та війна
Що люди перестануть гинути просто так
Спамятають про свій забутий рай
Вони мріють про небесний рай
Но час як вода уходить нікуда
Що залишив спогад на віка
Землю оприкинули ядерним грибом
Покривши землю густим пилом
Пригорнувши сніжною рукой
Останню строку допише зіма
Світ повись на осколках мрій
І птах крикнет в останню хвилину
Подихом останнім повернувши вічність
Спамятавши навіки зникнувший рай
4
1
227
Тінь
В божевільном танці тіні і вогня
Ти покликав мене з собою
Закружились над землею ми з тобою
Рятуючи души під собою
_________________________
Світло ночей в ночі іграє
В хованки з дивними тінями
Тайну життя ти ховаєш
Візірунках загадкових
_________________________
Ми летіли освітивши все навколо
Смак свободи запалав в серцях
Нема слів, серця мовчали
Як тоді спочатку
________________________
Вогонь тьмянішел
Силуети мерехтять
Розливаючи навколо світлом
Холод ночі души огортає
________________________
Гасять свічі помирає
Холод ночі поглинає
Моє тіло тишиною
Все покриває темнотою
7
0
368
Смерть
Хто має смерть .
Тому нічого не страшне.
Хто бачив бачив її бездонні глаза.
І глибоко і порожні.
Її слова стають для тебе. останніми.
Хто-то з гордістю її прийме.
Ідучи в небуття .
А хтось лякається .
Загубивши сенс свого життя.
9
0
452
Вільний
Він вільний від суєти.
Він вільний від чужого мненія.
Він вільний від чужого мненія.
Він вільний в своїх думках.
Він не баче, не меж, не перешкод.
Він є і, він завжди буде.
Хоть ми давно про це відчуття забули.
Забули як бути вільним.
Хоть раз вдихнути нам цю волю.
Хоть на хвилинку, чи на мить.
Вкусити нам цю насолоду.
Яку не кожен її то хоче.
Привикли і забули, і тільки бачуть в неї дикость.
Дикость її вибора і незалежності від інших.
Но той хто пізнає дикость, ніколи не за буде.
Для когось вона дикость, а для мене вона насолода.
5
0
643
