Cold july

Königin Unbekanteen

Cold july has bring my tears on. My wildest fears Become my Joy roots. The skies had left me lonly And my stitches wont stop bleeding soon The scars made by the memory had took all my wealth destiny Frozen wind make my core shake its sins The fatal soul inside me had took all my pains. The ones which were stoken there where I run the most I can Is it OKEY to show weakness Is it alright to share my heartless words I May be the only one who talked to the White moon Im filfuling my stories in that cold july Where my life had been ruined Where i cant care anymore Were u here to hold me Were u even near my doom Where would i find me When Its all ruinee inside me I'll pray for myself to night I Will pray to get off that coldness inside

2018-07-31 23:55:42

Інші вірші поета

To who I was Truly are Is that happyness ? Paths

Інші поети

Arif Babatinca

@arif_babatinca

Луинесса Dragon

@dragolit

محمد بن سعيد

@MBS

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

3507

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12227