Sursaut

Kotodama

Réveil en sursaut Cœur qui bat, cogne rapidement Regard prudent est jeté autour de soi Ombres menaçantes s'élèvent devant Murs semblent se rapprocher Être enfermé, enfermé dans une prison Tourbillon noir devant les yeux Flashs lumineux aveuglant Pensées défilent à toute vitesse Sans filtre édulcorant Peur, peur, peur Être seul Allongé sur le lit Être aimé, mais se sentir seul Solitude Se questionner sans arrêt Panique ? Vision devient floue Là, devant soi Cadavre recroquevillé Angoisse, tendre la main vers le corps Glacé et blafard Culpabilité "C'est de ta faute comme toujours" "Un jour tu tueras tous ceux que tu aimes" Long hurlement de détresse Couplé d'une sonnerie "Tout est fini" Je me suis réveillée C'était un cauchemar, encore Pourrait-ce devenir réalité ? J'ai peur de l'avenir. Shadows_of_soul, été 2021

2021-09-26 17:14:08

7

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Kotodama

@lys ❤🥰

Відповісти

2021-09-28 18:38:52

Подобається

Mémé Paradoxx

C'est très beau ! Le rythme haché rend vraiment bien 👍🏻

Відповісти

2021-10-17 16:14:11

1

Kotodama

@ Mémé Paradoxx merci pour ton commentaire, il me fait très plaisir ! 🥰

Відповісти

2021-10-17 16:54:59

1

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3348

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13087