Un renouveau
Kotodama
Mon âme, Mon esprit Aussi sombres Leurs idées, Leurs pensées soient-elles Deviennent Avec un instant d'écoute, plus claires Limpides Se libèrent Finit l'orage noir Plus de cumulonimbus De colère De peur D'angoisse Mon esprit est enfin libre Il est purifié Rempli d'espoir et Surtout, de bonheur Et joie de vivre Merci Merci pour tout Shadows_of_soul, novembre_2020
2020-11-13 17:27:33
10
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Erza L'enfer Du Mal
Très jolie poème ! ❤️ 🌺 ✨
Відповісти
2020-11-13 20:38:29
1
Kotodama
@Erza L'enfer Du Mal Merci beaucoup ! 🌠🥰❤
Відповісти
2020-11-13 20:38:48
1
Erza L'enfer Du Mal
@Kotodama De rien ! ❤️ 🌺 ✨
Відповісти
2020-11-13 20:39:16
1
Інші вірші поета
Liens du cœur Le feu de l'amour Mon ami fantôme Sensations éphémères
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4384
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12000