Вірші
Сонячний
Летить стріла, імперським золотом блищить,
Дзвенить тянива, мов струна ліри звучить,
Лук у руки вітер взяв лиш на одну мить.
Її волосся розчесали, в коси сплели хмари,
Серед гір холодних пасуться їх цілі отари,
Сонячного сміху так бояться нічні примари.
Ікаре, розправ, нарешті, крила свої,
Позбирай вітру стріли золоті,
Та загляни в очі її неземні.
Знаю, тебе можуть не зрозуміти,
Не бійся крила сонцем опалити,
Це варте того, щоб себе відкрити.
Вітер досі стріли золоті пускає,
Не здогадується, він то не знає,
Що мрія, а не страх з них виростає.
Опадає пір*я, розплавлений віск не дає злітати,
Люди праці знають, удачу неможливо спіймати,
Тільки сильним помахом крил прірву ту здолати.
Лети, Ікаре, лети й, навіть, не обертайся,
Ні про що ти не шкодуєш, собі зізнайся.
Зі втомою борись, на вдачу не сподівайся
3
0
268
Олія й вода
Кажу: "Ми мов олія й вода -
Нам разом точно не бути".
Прірва розділяє наші міста
Темряву не перестрибнути.
В'язниця вбила мої надії
Колись вільною птахою бути.
Але запалила ти в серці мрію
Кохання справжнього відчути.
І ніби маю крила за спиною,
Можу те підземелля лишити.
Аби ти була поруч зі мною,
Аби ти могла мене любити.
4
0
325
Штучний
Алгоритми замість душі.
"Кохаю" - знов кажеш мені.
Дроти замість того серця.
У вірності мені клянешся.
Не маєш рук, та хочеш обійняти.
Відсутні думки, та хочеш сказати
Щось, щоб прогнати біль та страх.
Ніби бачиш сльози на моїх очах.
6
0
269
Вигадана
Хочу творити, але кому то треба.
Мої слова порожні чує лиш небо.
Мої проблеми дрібні, так чому я тону?
Маю радіти всьому, та хіба я живу?
Від самоти рятують вигадані герої.
Існую лиш заради їх історій,
Існую лиш заради музики й книжок,
Зеленого чаю й легких балачок
З тобою. Розганяєш пітьму,
Мов сонце, грієш душу мою.
Хто твій автор, чи ти жива людина?
Чому з тобою швидко минає година?
Чому я перестаю тонути?
Чому так хочу тебе почути?
5
2
264
