Строчу

Христина Статнік

Стану возле я окошке И начну строчить О чем пишу не знаю Но рука бежит Каждую строчку обхожу Чтоб всё было как должно Строчить красиво не умею Но уже не мало настрочено Писать я не любила Школу ненавидила Наверное подросла и поняла Что строчить ето для меня Начну писать а потом не знаю Что же написать Чтоб было не мало И люди любили читать А когда закончу Открою глаза И конечно не поверю Что ето написала я

2018-09-04 09:52:04

Інші вірші поета

Осень Люблю его Зачем прощать Почему я не парень

Інші поети

Vladislav Khavrus

@vladislav_khavrus

Nazar Pytsyk

@bez_talanta

B I

@boredintrovert

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2559

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1967