Губы
Круэлла Крит
Вечірня тиша розум мій накрила, Шумлять дерева за зачиненим вікном, І пташки пролітають поряд мене, Де я стою, забувши про любов. В душі так гірко, а пальці пестять губи- Солодкі і терпкі на смак, І розум, затуманений ночами, Про тебе шепче раз у раз... Перевод Тишина вечера затуманила разум, За закрытым окном деревья шумят, И птицы пролетают миморядом, Где я стою, забывши о любви. В душе так горько, а пальцы ласкают губы - Сладкие и терпкие на вкус, И разум мой, туманенный ночами, Вновь шепчет о тебе за разом раз...
2021-08-09 20:25:54
3
0
Інші категорії
Сумні вірші Для підлітків Історичні Подійні Привітання Пейзажні
Інші поети
Oh Sana
@hanine_writer
Minyunsu3
@Minyunsu3
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2392
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5911