Шукаючи відповіді...
Шукаючи відповіді, ми забуваємо жити. Чому не можна просто жити? Без будь-якого сенсу. Чому це так важко? Ми люди, дивні Заплутуємо самі себе, а потім кричимо "Я в депресії" Ви взагалі знаєте, що таке депресія? Ви дійсно з нею стикалися? Коли кожний день ти прокидаєшся, і хочеш кричати... Кричати від болю, що не хочеш бачити цей світ. Все втрачає фарб. Нехтуєш своїм часом. І це не день не два... А воно продовжується тиждень за тижнем. Це страшно... Що людину ломає? Чому в неї настають ці сірі дні, які пронизують до болю?
2021-03-18 13:49:39
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ksenia Vinogradova
дякую😌
Відповісти
2021-03-18 15:25:27
1
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1750
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4028