Шукаючи відповіді...
Шукаючи відповіді, ми забуваємо жити. Чому не можна просто жити? Без будь-якого сенсу. Чому це так важко? Ми люди, дивні Заплутуємо самі себе, а потім кричимо "Я в депресії" Ви взагалі знаєте, що таке депресія? Ви дійсно з нею стикалися? Коли кожний день ти прокидаєшся, і хочеш кричати... Кричати від болю, що не хочеш бачити цей світ. Все втрачає фарб. Нехтуєш своїм часом. І це не день не два... А воно продовжується тиждень за тижнем. Це страшно... Що людину ломає? Чому в неї настають ці сірі дні, які пронизують до болю?
2021-03-18 13:49:39
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ksenia Vinogradova
дякую😌
Відповісти
2021-03-18 15:25:27
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12180