ТАМ, ДЕ НАС НЕМА
З тріском гілля, під небом синім Гуляє вітер навкруги. Спустилась ніч з-за хмар грайливих І видно зорі у вікні. З завзяттям хвацьким, що є сили Почали грати цвіркуни. Те, що ніч у них просила, Те й зіграли їй вони. Дуби колишаться на вітрі, А він сердито завива. Холодним подихом і вільним Гойдає їх мов немовля. Десь там хвилі б'ють по скелі, Сяйливий місяць їм глава. Прибоями штурмує сушу, А суші байдуже сповна. У лісі темному густому, Де чути скрипку цвіркуна, Дуже тихо й безсоромно Стійко ухкає сова. А на степах й на рівнинах З боку в бік блистить трава. Так казково, так красиво! Як добре там, де нас нема...
2024-03-22 20:52:57
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Дивовижно передано пейзаж і довколишня атмосфера
Відповісти
2024-03-25 20:03:26
2
Олександр Кумирчик
@Н Ф Дуже дякую вам за коментар. В цьому й була задумка вірша😌
Відповісти
2024-03-25 22:18:56
1
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1377
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3612