ТАМ, ДЕ НАС НЕМА
З тріском гілля, під небом синім Гуляє вітер навкруги. Спустилась ніч з-за хмар грайливих І видно зорі у вікні. З завзяттям хвацьким, що є сили Почали грати цвіркуни. Те, що ніч у них просила, Те й зіграли їй вони. Дуби колишаться на вітрі, А він сердито завива. Холодним подихом і вільним Гойдає їх мов немовля. Десь там хвилі б'ють по скелі, Сяйливий місяць їм глава. Прибоями штурмує сушу, А суші байдуже сповна. У лісі темному густому, Де чути скрипку цвіркуна, Дуже тихо й безсоромно Стійко ухкає сова. А на степах й на рівнинах З боку в бік блистить трава. Так казково, так красиво! Як добре там, де нас нема...
2024-03-22 20:52:57
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Дивовижно передано пейзаж і довколишня атмосфера
Відповісти
2024-03-25 20:03:26
2
Олександр Кумирчик
@Н Ф Дуже дякую вам за коментар. В цьому й була задумка вірша😌
Відповісти
2024-03-25 22:18:56
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1432
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1353