ТАМ, ДЕ НАС НЕМА
З тріском гілля, під небом синім Гуляє вітер навкруги. Спустилась ніч з-за хмар грайливих І видно зорі у вікні. З завзяттям хвацьким, що є сили Почали грати цвіркуни. Те, що ніч у них просила, Те й зіграли їй вони. Дуби колишаться на вітрі, А він сердито завива. Холодним подихом і вільним Гойдає їх мов немовля. Десь там хвилі б'ють по скелі, Сяйливий місяць їм глава. Прибоями штурмує сушу, А суші байдуже сповна. У лісі темному густому, Де чути скрипку цвіркуна, Дуже тихо й безсоромно Стійко ухкає сова. А на степах й на рівнинах З боку в бік блистить трава. Так казково, так красиво! Як добре там, де нас нема...
2024-03-22 20:52:57
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Дивовижно передано пейзаж і довколишня атмосфера
Відповісти
2024-03-25 20:03:26
2
Олександр Кумирчик
@Н Ф Дуже дякую вам за коментар. В цьому й була задумка вірша😌
Відповісти
2024-03-25 22:18:56
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2055
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2809