На морі
Катерина Коваленко
Хвиля накочує знову на камінь Він не забуде сказати: "Амінь!" Скільки ще листя згорить у щоденні? Які ви душі є: лунні чи денні? Як ти згориш: з ціллю чи навмання? Як ти помреш: уві сні чи з кохання? Море є домом для різних створінь Камні, на жаль, не снуть сновидінь Як ваші справи, пророки священні? Чи ви розплакались у каятті? Бог вже почув усі ваші благання? Чи ви молитиметесь знову до рання?
2023-03-10 13:36:45
0
0
Інші вірші поета
Потіха Від Б до О Декому ...
Інші поети
Lalisa_Livingston
@Lalisa_Livingston
Romkolana
@nastyuxa_xa
Venti//
@ArchontOfFreedom
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1675
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9328