На морі
Катерина Коваленко
Хвиля накочує знову на камінь Він не забуде сказати: "Амінь!" Скільки ще листя згорить у щоденні? Які ви душі є: лунні чи денні? Як ти згориш: з ціллю чи навмання? Як ти помреш: уві сні чи з кохання? Море є домом для різних створінь Камні, на жаль, не снуть сновидінь Як ваші справи, пророки священні? Чи ви розплакались у каятті? Бог вже почув усі ваші благання? Чи ви молитиметесь знову до рання?
2023-03-10 13:36:45
0
0
Інші вірші поета
28 Просто осінь ... Колюче кошеня
Інші поети
Danny
@danny_o91s
Micah Flynn
@chubbypanda18
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1926
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8939