Вірші
Хотіла б пташкою я стати...
Летіли тихо дні і ночі,
А я сиділа у вікні,
Лягала спати неохоче.
Життя вже не було в мені
Проходили отак хвилини,
Та всеодно мені було.
Хотілось мені бути ними
І вилетіти у вікно.
Хотіла пташкою я стати.
Піднятися щоб в височінь,
Над білим світом пролітати,
Пускаючи легеньку тінь.
У небі все таке приємне.
Я вільною в ньому була б.
Воно таке от невід'ємне,
Як в пташки рідні два крила.
Могла б дивитись на людей,
Які здавалися б мурашками.
Спів вилітав би із грудей,
Коли летіла б над ромашками.
А зараз лише можу я
Дивитись на чарівні зорі
І слухать співи солов'я,
Що ранками такі прозорі.
Такі легкі, чуттєві, гарні,
Прекрасні ноти, що стають
В мелодію, неначе в танець,
І сумувати не дають.
Пташки чарують своїм співом,
Дають надію на любов,
Перекидають переливом,
Гіпнотизують знов і знов.
Хотіла би я бути ними,
Співати і літати так,
Та я всього лише людина -
Ніяка пташка чи співак.
Та все ж хотіла нею стати,
Піднятися щоб в височінь,
Над білим світом пролітати,
Пускаючи легеньку тінь.
Отак летіти і летіти
Лише вперед, до майбуття,
По-новому почати жити
І цінувать своє життя...
6
3
446
Захід сонця
Це був прекрасний захід сонця.
Романтика... Дах, плед, вино,
Помітне хвилювання хлопця
Й слова написані давно.
«...Летіли дні, пливли години.
Усі були неначе в сні,
А ми були ніби не з ними -
Ти слухала мої пісні.
Пісні присвячені тобі,
Яку любив я усім серцем
Ти розтопила в мені лід
І став кохання він озерцем....»
Вона дивилась зачаровано,
Старалася усе запам'ятати
І так, як все було влаштовано
Він захотів з кишені щось дістати
Це була неймовірна річ...
Така маленька і така прекрасна,
Красива, як зоряна ніч.
Вона з'єднає їхні долі вчасно.
А стала нею проста каблучка,
Але на перший погляд вона лиш проста.
Він взяв її худорляву ручку,
Вдягнув кільце й поцілував в вуста
В той день багато що змінилось:
Переплелися долі дві,
Бо бути разом їм судилось
І в щасті, й в горі, і в журбі.
Кохання їхнє було щирим,
Таким дитячим, але справжнім.
В життя нестримнім й швидкім вирі
Було для інших недосяжним.
🔐❤️
4
0
569
Прекрасна
Щасливі "дитячі" очі,
Усмішка аж до вух,
З книжками проведені ночі,
Кожен найменший рух,
Усе, що в ній є - прекрасне,
Ніжне, чарівне, чудове.
Надія її не згасне
І при поганім слові.
Вірить вона в кохання,
Також в добро у людях.
Проти всього страждання,
Лиш за любов у грудях.
Ще вона, наче квітка
Тендітна така, маленька.
Та якщо щось не вірно -
Вдарити може сильненько.
Так, вона добра людина
Щастя усім бажає,
Але вона ще дитина,
Хоч 20 років має.
Любить солодку вату
І плюшевого ведмедя,
Ну а ще маму й тата,
Бути справжньою леді.
Сукні вдягати, підбори,
Зачіски й макіяжі,
Слухать оркестри і хори
Та розглядать пейзажі.
Також вона за здоров'я
Любить і спорт, і втому.
Зручність, як насолода
Не треба так, по крутому.
Ви можете запитати
"Чому ти пишеш про неї?
Таких, як вона - багато.
Чи варта вона ідеї?"
А я відповім, - " Звичайно!
Тому що вона прекрасна!
Неначе зіркове сяйво,
Неначе сонечко ясне!
Вона особлива, чарівна
Боротиметься проти зла.
Моментами може й наївна,
Але все ж на варті добра."
Живе, незважає на біди,
Усіх позитивом чарує.
Підкорить усі піраміди
І щастя усім подарує.
5
0
504
