Хотіла б пташкою я стати...
Летіли тихо дні і ночі,
А я сиділа у вікні,
Лягала спати неохоче.
Життя вже не було в мені
Проходили отак хвилини,
Та всеодно мені було.
Хотілось мені бути ними
І вилетіти у вікно.
Хотіла пташкою я стати.
Піднятися щоб в височінь,
Над білим світом пролітати,
Пускаючи легеньку тінь.
У небі все таке приємне.
Я вільною в ньому була б.
Воно таке от невід'ємне,
Як в пташки рідні два крила.
Могла б дивитись на людей,
Які здавалися б мурашками.
Спів вилітав би із грудей,
Коли летіла б над ромашками.
А зараз лише можу я
Дивитись на чарівні зорі
І слухать співи солов'я,
Що ранками такі прозорі.
Такі легкі, чуттєві, гарні,
Прекрасні ноти, що стають
В мелодію, неначе в танець,
І сумувати не дають.
Пташки чарують своїм співом,
Дають надію на любов,
Перекидають переливом,
Гіпнотизують знов і знов.
Хотіла би я бути ними,
Співати і літати так,
Та я всього лише людина -
Ніяка пташка чи співак.
Та все ж хотіла нею стати,
Піднятися щоб в височінь,
Над білим світом пролітати,
Пускаючи легеньку тінь.
Отак летіти і летіти
Лише вперед, до майбуття,
По-новому почати жити
І цінувать своє життя...
2020-05-07 22:09:55
6
3