Прекрасна
Щасливі "дитячі" очі, Усмішка аж до вух, З книжками проведені ночі, Кожен найменший рух, Усе, що в ній є - прекрасне, Ніжне, чарівне, чудове. Надія її не згасне І при поганім слові. Вірить вона в кохання, Також в добро у людях. Проти всього страждання, Лиш за любов у грудях. Ще вона, наче квітка Тендітна така, маленька. Та якщо щось не вірно - Вдарити може сильненько. Так, вона добра людина Щастя усім бажає, Але вона ще дитина, Хоч 20 років має. Любить солодку вату І плюшевого ведмедя, Ну а ще маму й тата, Бути справжньою леді. Сукні вдягати, підбори, Зачіски й макіяжі, Слухать оркестри і хори Та розглядать пейзажі. Також вона за здоров'я Любить і спорт, і втому. Зручність, як насолода Не треба так, по крутому. Ви можете запитати "Чому ти пишеш про неї? Таких, як вона - багато. Чи варта вона ідеї?" А я відповім, - " Звичайно! Тому що вона прекрасна! Неначе зіркове сяйво, Неначе сонечко ясне! Вона особлива, чарівна Боротиметься проти зла. Моментами може й наївна, Але все ж на варті добра." Живе, незважає на біди, Усіх позитивом чарує. Підкорить усі піраміди І щастя усім подарує.
2020-05-02 23:13:13
5
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4577
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3049