Peine
Foxstar
Quel sentiment étrange Passer du jour au lendemain De la fille aimée, à le fille inconnue Quelle douleur, quelle peine Cette sensation d'abandon Alors qu'avant on était entouré Cette peine fait tellement mal Mais il faut vivre avec Passer du royaume de la joie Au royaume de la tristesse Quelle peine abominable Mais le plus horrible... C'est quand cette peine Est causer par nous-même Voilà, aimez votre prochain Comme si c'était le dernier Corrigez vos erreurs Avant de tout perdre Ne vivez pas mon histoire Cette peine est trop horrible
2020-10-12 16:30:32
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Foxstar
@Volontya moi je ne l'aime pas, parce que ça raconte ma situation actuelle
Відповісти
2020-10-13 16:42:07
1
Volontya
@ Foxstar je vois, enfin je pense comprendre pourquoi tu ne l'aimes Dans tous les cas mon point de vue m'est propre donc je respecte tout à fait le tien
Відповісти
2020-10-13 16:47:22
1
Foxstar
@Volontya ♡
Відповісти
2020-10-13 16:47:46
1
Інші вірші поета
Mon rayon de vie Rupture La douleur
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2229
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2178