Peine
Quel sentiment étrange Passer du jour au lendemain De la fille aimée, à le fille inconnue Quelle douleur, quelle peine Cette sensation d'abandon Alors qu'avant on était entouré Cette peine fait tellement mal Mais il faut vivre avec Passer du royaume de la joie Au royaume de la tristesse Quelle peine abominable Mais le plus horrible... C'est quand cette peine Est causer par nous-même Voilà, aimez votre prochain Comme si c'était le dernier Corrigez vos erreurs Avant de tout perdre Ne vivez pas mon histoire Cette peine est trop horrible
2020-10-12 16:30:32
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Foxstar
@Volontya moi je ne l'aime pas, parce que ça raconte ma situation actuelle
Відповісти
2020-10-13 16:42:07
1
Volontya
@ Foxstar je vois, enfin je pense comprendre pourquoi tu ne l'aimes Dans tous les cas mon point de vue m'est propre donc je respecte tout à fait le tien
Відповісти
2020-10-13 16:47:22
1
Foxstar
Відповісти
2020-10-13 16:47:46
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6090
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2689