Peine
Foxstar
Quel sentiment étrange Passer du jour au lendemain De la fille aimée, à le fille inconnue Quelle douleur, quelle peine Cette sensation d'abandon Alors qu'avant on était entouré Cette peine fait tellement mal Mais il faut vivre avec Passer du royaume de la joie Au royaume de la tristesse Quelle peine abominable Mais le plus horrible... C'est quand cette peine Est causer par nous-même Voilà, aimez votre prochain Comme si c'était le dernier Corrigez vos erreurs Avant de tout perdre Ne vivez pas mon histoire Cette peine est trop horrible
2020-10-12 16:30:32
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Foxstar
@Volontya moi je ne l'aime pas, parce que ça raconte ma situation actuelle
Відповісти
2020-10-13 16:42:07
1
Volontya
@ Foxstar je vois, enfin je pense comprendre pourquoi tu ne l'aimes Dans tous les cas mon point de vue m'est propre donc je respecte tout à fait le tien
Відповісти
2020-10-13 16:47:22
1
Foxstar
@Volontya ♡
Відповісти
2020-10-13 16:47:46
1
Інші вірші поета
Rupture La douleur Mon rayon de vie
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Zahraa
@zahraasaeed
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3053
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1705