Навіки
Богдан Жабінський
Я навіки буду тут, я застряг у прірві, моє життя це неймовірний сум, обірвались крила. Не бачу більше жодної доброї душі, мій зір ніби затьмарила бескінечна тінь, і в розпачі, печалі хочу віднайти себе, я не знаю скільки часу це займе. З холодних ніби крига губ з'явиться останній подих, моє тіло все чекає коли мене тут похоронять.
2023-01-07 23:28:41
1
0
Інші вірші поета
В темряві Подаруй мені ніч Мої нерви у вогні Кров і вода
Інші поети
Яна Шинко
@yana_shinko
fellegzuhatag
@fellegzuhatag
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2688
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13532