Il y a deux oiseaux là bas, sur cette branche
Il y a deux oiseaux là bas, sur cette branche Ils semblent discuter, sans briser le silence. La lune les éclaire d’une jolie lueur blanche, Mais soudain l’un d’eux, dans les airs s’élance. Il y a deux oiseaux là bas, je les vois à peine Ils fond de grands gestes, on dirait qu’ils se disputent Celui qui tourne la tête laisse-t-il couler sa peine ? L’autre s’envole, préférant la fuite à la lutte. Il y a deux oiseaux là bas, tapis dans l’ombre Ils tentent d’échapper à la mort Un renard les observe, le regard sombre. L’un des deux s’envole, abandonnant l’autre à son triste sort. Il y a un oiseau là bas, endormi sur le sol Il est très beau, il a les plumes couleur d’or Il n’a pas rejoint les autres, il n’a pas pris son envol Il n’est pas parti à temps, il a été rattrapé par la mort.
2020-11-07 14:50:50
7
13
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (13)
Les mots vivent
@ Mémé Paradoxx aah ok ben merci du coup 😁
Відповісти
2020-11-22 09:49:55
1
Mémé Paradoxx
@Les mots vivent oui va pas penser autre chose 😅 je me suis mal exprimée, ça pouvait porter à confusion 😬😅😅
Відповісти
2020-11-22 12:20:20
1
Les mots vivent
@ Mémé Paradoxx t’inquiète j’avais compris 😄
Відповісти
2020-11-22 13:14:33
1
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
849
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10899