Моя Україна
Мені так самотньо у чужій країні, Ніби все знайоме,але краще в Україні. Я прошу почуй,Боже молитви! Не губи життя,роки наші золоті. Я так хочу додому, Цього не змінити. ДНК в моїй крові-українські діти. Потерпи рідненька,моя Україно. Ти підняла нас,ми тебе піднімем, Ту любов,що нам дала Ми тебе зігрієм. Вір нам! Боряться за тебе-доньки і сини, Поки нечисть,що у владі ділять хабарі Набивають #ука свої гаманці. Небайдужість нації,дух свободи в ділі. Це етап фільтрації,сльози на могилі. Я не люблю спойлери, Тут все очевидно! Ви "освобождалі нас", Але ВИЗВОЛИЛИ ми вас. Пам'ятай! Якщо прийшов зі зброєю, Ти нам не товариш В єдності вся наша сила, В українську землю ляжеш. Перемога у думках,в кожного у снах, В молодих роках,ми боремося за правду І такий в нас шлях.
2023-02-21 16:09:00
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Olena Кim
дякую.
Відповісти
2023-02-21 17:21:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11444
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1716