Я сумую
Кава зранку… Чи одна за день? Я з тобою знов до світанку, Ну а зараз знову нема повідомлень. Я сумую… Чи знаєш ти як? В голові всі моменти формую, Та знову в душі депресняк. Я з тобою…. Ти як? Не відчуваю без тебе спокою. Бурхлива хвиля емоцій, Та схоже що знову це мій косяк. Я в душі себе відчула інакше. Коли поруч зі мною, Нічого не страшно. Ти знаєш… Я довіряю. Ти десь в своєму світі блукаєш, Та я свої двері тобі відчиняю. Будь завжди зі мною таким. Милим,сердитим,мрійливим, Та взагалі будь-яким. Лише будь… Я уявлю тебе поруч назавжди, Якщо хочеш-забудь. Та в моїх думках ти завжди Така є моя правда. Щось таке рідне манить мене, То проганяє,то кличе. То обійме,то знову жбурне. Щось між нами є таємниче. Я сумую… Та чи знаєш ти як? Перед сном у думках поцілую, Та чи треба тобі це однак….
2023-06-22 14:30:16
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
FIDEL
Я безумно скучаю по тебе моя лапочка!И я тоже представляю тебя рядом навсегда Любимая
Відповісти
2024-10-10 10:14:40
1
FIDEL
Щось між нами є таємниче!Я сумую!(Люблю тебе маниш мене дурманиш-Люблю тебе)❤🥰😘
Відповісти
2024-10-10 10:39:08
1
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16457
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12059