Не обіцяй

Olena Кim

Не обіцяй того, Що в майбутньому зробити,ти не зможеш. Не говори про те,чого не бачив ти. У світі безліч брехунів,що не кохаючи дарують квіти. Мені всіх слів,ти знаєш і не треба. Я так втомилась від цих балачок, Мені б хотілось дій, А решта видумки з байок. Мені б хотілося спокою, Пожити хоча б трохи без тривог. Не думати про все на світі І випити пігулку від навʼязливих думок. Ще час летить так швидко-не встигаю. Вслідити,де? Коли і як? Мені би трошечки перепочити, Не бути в списку за життя вояк. Ти знаєш,а я бігати не буду, Писати і дзвонити теж. Чоловіка,коли цікавиш ти, Заради тебе покорить Еверест. І досить виправдання мати,на всі випадки і для всіх, Бо той хто хоче завжди поруч, а той хто ні,пастиме задніх.

2025-06-26 22:05:19

2

0

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

2554

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12711