Ну чому?
(18+)
Боже, ну чому на світі, Тому що створив Ти. Люди всі що тут живуть, Настільки заздрісні і злі, Настільки злобні й гордовиті. Боже, ну чому на світі, Тому що створив Ти. Не може бути крапельки добра, Щоб ми всі були, Настільки люблячі і добрі, Настільки лагідні і щедрі. Але у цьому світі нашому, Це аж ніяк є неможливо. Бо нависло над нами, Всесильне і могутнє зло. І все це через того, Що перше зло вчинив, Він проти Тебе Господи, Отче Наш Небесний. І він панує нашим світом, Що світ наш зробився злий. Та все ж здаватися, Не повинні ми в цей час. Надіятись на краще мусим, І вірити в добро повинні. Бо в народі є повір'я, "Добро завжди перемагає зло". Ми станем як та скеля, Ми станем нездоланні, Перед найлютішим злом, Непереможні будьмо всі разом. І буде вести ми війну, Хоч й вічною вона буде, Та все ж Добра зі Злом. І хоч ми будемо мати втрати, Та все ж досягнемо мети, І переможем люте зло. А Бог нам в цьому допоможе, Хоча і так далеко Він, Від наших душ, сердець, і дум.
2021-09-22 12:42:13
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Green Cherry
Стихотворение отличное, хоть без вопросов я и не остался.
Відповісти
2021-09-22 14:00:37
Подобається
Green Cherry
Может, вопрос адресован не туда?
Відповісти
2021-09-22 14:14:40
Подобається
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6247
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2226