Мої надії
(18+)
Мої надії на кохання Згоріли у пекельному вогні Моєї злості і ворожості До всього світу цього Мої надії на любов Розтанули як айзберг в океані Моєї замкнутості серця і душі До всіх тих почуттів І не дізнатись вже мені Як це кохати до нестями Аж щоб до втрати подиху Від тої палкої любові І не пізнати вже мені Як бути це коханою Аж щоб до мурах на шкірі Від тих безмежних почуттів І я замкнулась у собі Від цього всього світу Я заховалася у кокон Від всіх тих почуттів Обійми, ніжність і любов Для мене як проказа Всі прояви кохання Для мене як чума І ненавиджу я себе За боягузтво почуттів І злюсь на себе я За страх перед любов'ю Бо я могла би покохати І бути я коханою могла б Для цього лиш одне потрібно Тільки одна єдина дія Й більш нічого вже не треба Для краси й кохання Відкрити своє серце й душу Впустити в себе Ті щирі ніжні почуття Дозволити любові  серце своє Наповнити його аж до країв Підпустити до душі своєї Нестримне й вічне почуття Кохання якому є ім'я
2021-06-03 16:33:04
6
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1677
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8924