СОНЯЧНА ОФІРА
Золотився вечір пурпуровий Червоним огнивом свічад, І світлом мерехтливим кволий На стінах грав тіней парад; Й мінливі силуети у вогні Гарячого сонцезаходу Цвіркунами плигали в крові, Пролитій за свободу – Щовечір приносить в жертву себе Сонце, кров проливаючи Святу, яка, наче стежка, веде До світла нового дня ключів. 09/04/21
2021-08-14 05:54:56
4
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1568
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1705