вона.

Ліля Галка

все, що вона мала, вона робила вночі вона багато пила, гуляла і спала день у неї починався пізно, ніч починалася рано вона читала розумні книжки, говорила на тему філософії, політики і сексу тобто, вміла підтримати всяку розмову, якби того захотіла ⠀ вона пила якісний алкоголь інколи курила багато гуляла і мало впринципі із ким розмовляла вона не відчувала відрази і не відчувала смаку окрім алкоголю, хіба, і кави вона навіть перестала писати вірші бо якось їй сказали: а хто зараз читає ті вірші? ⠀ вона читала вибирала нові збірки в магазині старих речей перебирала сторінки і шукала своїх там людей зачитувалася, загинала кутки і клала у кишеню куртки ⠀ вона гуляла вулицями і думала, де є і хто це, хто був би з нею може ця дівчина із коротким волоссям? чи хлопець, який вийшов з борделю? ⠀ коли я її зустріла, і всі зустрічі потому у неї були очі сумні невимовно і я ладна була в них втопитися дістатися долу аби лиш дізнатися чому там стільки болю чому вона ніколи не буває вдома і так гірко плаче зранку коли на світанку думає, що її ніхто не чує

2020-05-07 15:08:07

2

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4726

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

83

2

3759