вона.

Ліля Галка

все, що вона мала, вона робила вночі вона багато пила, гуляла і спала день у неї починався пізно, ніч починалася рано вона читала розумні книжки, говорила на тему філософії, політики і сексу тобто, вміла підтримати всяку розмову, якби того захотіла ⠀ вона пила якісний алкоголь інколи курила багато гуляла і мало впринципі із ким розмовляла вона не відчувала відрази і не відчувала смаку окрім алкоголю, хіба, і кави вона навіть перестала писати вірші бо якось їй сказали: а хто зараз читає ті вірші? ⠀ вона читала вибирала нові збірки в магазині старих речей перебирала сторінки і шукала своїх там людей зачитувалася, загинала кутки і клала у кишеню куртки ⠀ вона гуляла вулицями і думала, де є і хто це, хто був би з нею може ця дівчина із коротким волоссям? чи хлопець, який вийшов з борделю? ⠀ коли я її зустріла, і всі зустрічі потому у неї були очі сумні невимовно і я ладна була в них втопитися дістатися долу аби лиш дізнатися чому там стільки болю чому вона ніколи не буває вдома і так гірко плаче зранку коли на світанку думає, що її ніхто не чує

2020-05-07 15:08:07

2

0

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

44

9

2898

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11529