Дмитро

Ні, Оксана однозначно немає нічого спільного з дівчатами, на яких я западав раніше. Вона інакша, вона неймовірна, вона просто…

Як побачив її на східцях готелю, таку невимушену та легку, мені забракло дихання. Ніяких тобі червоних губ та широких брів, лише вона, справжня та ніжна. І знає ж, точно знає, що для неї все те зайве. Хоча раніше лялькові намальовані дівочі обличчя мені подобались. Бог його знає, що тепер мені до душі.

Не такі як Оксана, а саме вона. Я втрачаю здоровий глузд?

Спочатку мене здивував її вибір одягу. Довга сукня з високою горловиною, яка сховала від моїх очей усе важливе, ніяких тобі цокаючих підборів, а потім як помітив той розріз безсоромний і знову на зоні грудей залип. Знущається… Вона тільки ліф не носить чи взагалі нижньої білизни цурається? Я просто мушу прояснити цей момент, але ж побачення тільки починається.

Я хотів купити їй квіти, а потім зрозумів, що навіть не здогадуюсь, які б були їй до душі. Та ще й у квітковому магазині, як на зло, така черга вишукалася на ті чортові букети. Рознервувався, плюнув на все це, бо понад усе боявся до неї спізнитись. Хвилювався, як пацан. Мені ж не 18 вже, а 25. Я наче вільно почуваюся з жінками, але від Оксани просто не знаю, чого очікувати.

Вирішив не поспішати, менше думати про глобальне, в нас перше побачення, а далі щось та якось буде.

Її поява зруйнувала усі мої процеси мислення, заповнивши думки цією звабою. Так і манила торкнутися, поцілувати, а потім під руку мене взяла і я сам заспокоївся, бо не знав, з чого почати.

Порадів, коли вона обрала м’ясо, зараз нечасто зустрінеш жінку зі справжнім апетитом. Або говорять, що голодні, мов звірі, а самі весь вечір торочать то по дієти, та про те, що так багато не їдять. Оксана нічого не говорила, вона просто з таким задоволення втоптала здоровенний стейк у вишневому соусі, що я навіть трохи був у шоці. І куди лізе оте все в таку тендітну панну? Так вона ще й пальці пооблизувала, от тут я добре, що сидів.

І вуста ті пишні, і соус на пальцях, що язиком так природньо зібрала та ще прицмакнула від задоволення. Видовище не для слабкодухих, чесно кажу.

А вона ніби й не зробила нічого такого, просто посміхнулась мені, і ми ще про щось неважливе говорили. Все в ній таке привабливе було, чи то мені так здавалося, а потім як ми гуляти містом пішли, я намагався реалізувати свій план із пошуку відповідей на мої питання: чи всі елементи нижньої білизни були відсутні під сукнею?

Обіймав, до себе пригортав, торкався невагомо, а у самого серце десь у голові вже гупало та тріпотіло. Відповіді не знайшов, боявся собі зайвого дозволити, хоча й сама вона до мене линула. Поцілунок вкрав, не втримався, а вона знову мене зводить із розуму. До себе за комір потягнула, невже те саме, що і я відчуває?

Сам не зрозумів, як на руки підхопив, до якось дерева втулилися. Дмитро, що ж ти робиш? Добре хоч надворі вже темно, і нас майже ніхто не бачив. Злякався, що й вона на мене п’яними очима дивиться.

До себе запросив, а вона ніби й чекала тільки цього. Слава Богу, живу тут поруч. Хитрий, я знаю. Та не сподівався навіть на таке продовження. Мріяв, бажав відчайдушно, та навіть подумки не міг бути на 100% впевненим.

А вдома…

Я завжди контролюю ситуацію, проявляю терплячість та цього разу не за планом було усе. Наче уві сні. Оксана відьма! Інакше як пояснити, що зробила зі мною? Весь світ навколо до очей сірих звузився, до пасм чорних на подушках, до долонь ніжних на моєму тілі. Нічого не просила, та діями про всі думки та бажання свої говорила. Цілунками з розуму зводила. Я не знаю, коли ми заснули, але прокинувся от серед ночі і намилуватись не можу її тендітною блідою фігуркою, ніжкою, що поверх ковдри закинула.

Волосся по подушці розкидане, дихає спокійно, а в мене один цей краєвид душу вириває.

Пасмо неслухняне з обличчя прибираю, а вона очі відкриває і до мене тягнеться. За долоню бере, устами своїми торкається. І все.

Колись в іншому житті виспимось, бо тепер вже точно ніхто не спатиме. Ні слова не говорить, тільки злегка посміхається і знову за цілунком тягнеться.

Де ж ти на мою голову взялася, печерна дика жінка?

***

Будильник о 6:30 задзвенів як завжди неочікувано. Оксана щось промугикала та з хникаючими звуками прошипіла «Та вимкни ти його вже!», а потім злякано подивилася навкруги, трохи піднялася на ліжку і почала терти свої оченята кулачками.

Це було так мило і смішно водночас, що я не втримав смішок. За мить мене вже різав навпіл палаючий погляд:

– Ти сам себе бачив? – сказала ображено, але разом з тим м’яко, а потім потягнулася на ліжку так, що з неї сповзла ковдра. Тепер вже мені було не до сміху.

– Доброго ранку, - пробубнявів, - Каву будеш?

– Краще чай, чорний якщо можна. Щось приготувати тобі до сніданку? – сказала наче серйозно.

– Давай, можемо омлет зробити. Хліб, сир, ковбаса, та й норм буде, - вона справді готувати зібралась?

– Чудовий план, даси якусь свою футболку?

За кілька хвилин Оксана вже готувала нам тости на сковорідці, на другій жваво шкварчали яйця, а я заварював нам чай та робив бутерброди із сиром. Якось надто швидко в нас це все дійшло до традиційного сімейного ранку…

Приємна втома після шаленої ночі розтікалася теплом по тілу, а вид Оксани в моїй футболці на моїй кухні трохи шокував. Вирішив просто насолоджуватись і не думати про всяку фігню.

– Які плани на день?

– Та сьогодні працюватиму над ескізами, вчора тільки почала. Треба зателефонувати дизайнеру, може зустрітися з нею та обговорити мої замальовки. Я ще не обрала нічого конкретного, та й замовниця доволі туманно пояснила, тож… мабуть працюватиму допізна.

– В мене сьогодні також чергування, доведеться вечір провести на роботі. О, до речі! В мене для тебе сюрприз!

Дістаю з кишені гаманець Оксани, його я вчора, як і думав, знайшов біля урни на вокзалі. Крадій не оцінив тонкої ручної роботи майстра, забрав весь вміст гаманця у вигляді грошей та карток, та й позбувся непотрібної речі. Показую знахідку Оксані, а вона з такою радістю в очах на мене дивиться.

– Знайшовся! Боже, де ти його взяв?

– Казав же, крадіям лише гроші треба, а продавати чужі гаманці, то вже кропітка справа.

– Його мені батько власноруч зробив, дякую, - підійшла до мене та в губи поцілувала.

– Нема за що, - зніяковів.

– Тобто сьогодні ми не побачимось більше? – питає.

– Так, на жаль. Але я сподіваюсь, що ти відповідатимеш на мої повідомлення та дзвінки, коли я пропонуватиму тобі знову зустрітися…

Посміхається.

– Побачимо, - от хитра!

***

Розпрощалися ми біля мого під’їзду, бо моя робота та її готель були у протилежних напрямках. Я йшов на службу і розумів, що давно вже не почувався так спокійно на душі. Чи то справа була в палких обіймах панянки, що вночі шукала прихистку в моїх долонях, чи то справді не варто витримувати такі довгі паузи в інтимному житті.

Я давно не почувався таким зібраним та впевненим. Разом із тим, я не міг зрозуміти, що робити із Оксаною. Що між нами? Вона наче вільна, я також холостяк. Вечір та ніч були неперевершеними, і ми охоче повторимо їх, але в якому статусі? В голові на цю тему була каша, яку я точно не хотів зараз розгрібати, це ж суто жіноча звичка одразу ставити штампи та розмусолювати ідеальні стосунки після першого ж сексу, так?

На роботі не було часу думати про це, і слава Богу. А після обіду до мене ще й завітав Олег, щоб його! Ні, радий бачити друга, та ж цей хитрун ніколи не приходить до мене просто так.

– Привіт, Савіцький! Як служба? Проб’єш мені одну дівчинку, а?

– І тобі привіт, Бойченко. Купа справ, ще й сьогодні чергування нічне. Що за дівчина?

– Ілона Воловецька – працює вихователькою у дитячому садочку. Сподобалась мені, хочу знати чим дихає красуня, щоб стати її принцем на білому коні…

– Слухай, Олеже, минулого разу була Карина, про яку ти також хотів знати усе та навіть більше. Це вже друга кралечка, ти що з ними робиш?

– Дружбу дружу, - посміхається на всі 32.

– Ну так розпитай особисто про все, чого від мене хочеш?

– Деталей. Все тобі знати хочеться. Хто володіє інформацією, той володіє світом. Не викручуйся, зробиш все одно!

– Зроблю, але це все погано виглядає. Ти що за ними слідкуєш, як маніяк?

– Ага, і тому прошу допомоги у слідчого. Це ж так логічно! – сміється.

– Логічно.

– Та розповім якось, це моя нова розвага, дівчат зваблювати і в люди виводити.

– Навіть знати не хочу. Якщо нічого протизаконного, не пояснюй.

– Та ти що! Все добре, всі щасливі і задоволені. А ти чого такий спокійний та щасливий сьогодні. Не бурчиш, не кидаєшся на мене зі звичними підколами. Дмитро, ти захворів? Чи тобі нарешті хтось дав?

От козляра, а ще друг називається. Мало того що кожного разу, як ми десь тусимо разом, так він на себе всіх дівок переманює, так ще й читає мене, мов книгу розкриту. В мене що на лобі написано, що я сьогодні вночі прилаштував свого прутня??? Та ще й як… Перед очима знову промайнула зваблива постать дівчини із холодними сірими очима.

– Так, сьогодні в мене була казкова ніч. Вчора на побачення ходив.

– Опа, а ну деталі давай. Невже з Оленкою з відділу? Ця блонда давно на тебе запала, а ти все зі своїми дурними принципами «на роботі ні-ні!»…

– Ні, не вона. З Оксаною.

– З якою Оксаною?

– З тією самою, з екскурсоводом з печер, - якось надто замріяно вийшло.

– Тю, а вона тут яким боком затесалася? Це ж її фотка в тебе на телефоні постійно висить?

– Ага, та вона тут ненадовго в нашому місті, в неї якась робота зі скульптури. Довга історія, але вчора ми зустрілися і я покликав на побачення. Якось швидко закрутилось. Тепер розумію, що таке метелики у животі!

– Стоп, стоп, стоп. Друже, ти б так не поспішав. Скажи ще, що одружитися з нею зібрався, і діточок завести! – якось надто емоційно цю новину сприйняв Олег, а не можна просто порадіти за друга?

– Може й одружуся, вона неймовірна жінка. Я… - але Олег знову перебив мене.

– Ану тихо. Щоб я не чув такого більше. Тобі 25, ще гуляти і гуляти, яке одруження? До 30 ніякого весілля, щоб навіть не чув про це! І з ким? Ну приїхала у справах дівка, ну зустрічаєтесь, ну бавитесь разом, не жени коней. Повір, я вже це проходив, серйозні стосунки та шлюб – лайно. Казки та брехні для сопливих романтиків. Воно ні тобі, ні їй не треба. Це зараз все красиво та романтично, а потім гормони вляжуться, і настане славнозвісне «довго та іноді щасливо». Ти ж службу любиш, на ній пропадатимеш, а вона погодиться чекати тебе постійно? Та й платня службовця така собі радість для утримання родини. А як спиногризів тобі народить, потім мама її до вас переїде, і красива дівчина перетвориться на звичайну бабу в халаті і все.

– Господи, Олег. Не мели дурні, я ще ні з ким не одружуюсь. Просто не можу, як ти, бути з усіма і ні з ким одночасно. До Оксани в мене почуття якісь є, це зовсім інше.

– Почуття кажеш? Та то ти просто довго баби не мав. Гляди, за тиждень з ідеальної німфи вона перетвориться на дратуюче створіння, що сміється дивно, і говорить дурню і взагалі купа інших недоліків вилізе. Прилипне до тебе, кроку без її дозволу не ступиш. Можеш мені не вірити, та в її ідеальності мене не запевниш. Твоє життя, твоя справа. Просто воно тобі треба? Куди поспішати? Тут життям насолоджуватись треба, а ти під спідницю та під каблук рипаєшся. Ще пожалкуєш.

– Може ти й правий, але чого так роз’ятрився?

– Бо врятувати тебе від найбільшої помилки в житті хочу! Ти ж друг мій, а не аби хто. Ну хоч одного нашого жонатика знайомого згадай? Хіба є серед них щасливі? Все завжди гарно починається, сюсі-пусі, а потім дружина клює, на рибалку не пускають, в баню не пускають, всю душу та кров випивають кохані жінки. От тобі й дім повна чаша.

– Та ну. Якщо все так погано, чому ж тоді люди одружуються? Батьки мої вже стільки років душа в душу живуть…

– Ото тільки твої батьки і живуть щасливо, то скоріше виключення з правил, ніж стандартна ситуація. Ой, вирішуй сам. Я ж не проти того, щоб з дівчатами веселитися, та пускати їх у серце – зась. Вони там тільки шкоду роблять. Краще вже самому, трохи на відстані.

***

Не думав, що розмова з Олегом так міцно засяде в моїй голові. Хіба ж він правий? Насправді я мало знаю прикладів справді щасливих родин. Мої батьки. Вони ще зі школи разом, завжди горою одне за одного, може тому я й шукаю в жінках щось таке ж особливе та справжнє. Та чи така вже хороша Оксана? Я майже нічого про неї не знаю, не знаю навіть, як довго вона буде у Кропивницькому, які в неї плани на потім?

Як вона відноситься до мене? Я й сам не знаю, чого хочу від неї. Спочатку думав, що після близькості стане простіше, не буде вже так думки дурманити, але, здається, стало тільки гірше. Так, я однозначно хочу повторити цю ніч, бажано неодноразово. Поруч з нею хіть застилає очі, і всі розумні думки десь діваються.

Ну добре, ми зустрічаємось, а де гарантія, що вона не зустрічається так само з іншими? І Андрій ще той, треба спитати, чи не помирилася вона з ним ненароком. А що?

Ви б тільки подивилися статистику злочинів, які скоєні чоловіками проти власних дружин, і навпаки. Є раціональне зерно у словах Олега, і не одне.

Я геть запрацювався, знайшов матеріали для Олега, і зовсім забув про час.

Десь о 9й вечора на телефон прийшло повідомлення від Оксани:

«Сумую»

Я теж, мала, я теж.

Але тепер я зовсім заплутався, чого хочу від наших зустрічей. Якщо ми ще кілька побачень просто проведемо у ліжку, а потім вона просто поїде та зникне з мого життя, я мабуть не зможу зібрати себе до купи. Але ж для того, щоб вона залишилась довше, потрібно їй щось запропонувати – життя разом, одруження?

Не знаю, нічого вже не знаю.

Так нічого і не відповів своїй звабливій співрозмовниці.

І де той чортів Олег взявся на мою голову зі своїми мудрощами життя?

ВІД АВТОРА От тобі й Олежка зі своєю позицією, от тобі й друг. Скучили за цим блондинчиком? Нагадую, що про нього є окрема книга ФАТАЛІСТКА (https://booknet.com/uk/book/fatalstka-b401445), де усі життєві погляди ловеласа розбиваються вщент, коли він знайомиться з Мариною)