Порожні

Лілія Гулик

Що тобі треба для самотності? Може трохи безсоромності Цілісної жіночності Легкості Ми так боїмося дійсності Однак в реаліях сучасності Звичайної практичності Ми пусті Порожні Порожні люди, сильні особистості З послідовністю без духовності З трагічністю вічності Нам треба більше людяності Менше акцентів на зовнішності Пильності за грішністю В духовності простій

2022-10-24 17:28:34

6

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Сандра Мей

чудово висловлену слова правди, котрій не ховаються між рядками. Та на жаль не всі їх почують, а можливо ті хто почують пропустять крізь вуха чи не звернуть увагу...

Відповісти

2022-10-24 18:29:00

1

Лілія Гулик

Це не так важливо, головне що я їх висловила

Відповісти

2022-10-24 19:59:33

Подобається

Vivian Rose

Сильно і красиво 🔥💙

Відповісти

2022-11-12 19:07:50

Подобається

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5514

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4624