Порожні
Лілія Гулик
Що тобі треба для самотності? Може трохи безсоромності Цілісної жіночності Легкості Ми так боїмося дійсності Однак в реаліях сучасності Звичайної практичності Ми пусті Порожні Порожні люди, сильні особистості З послідовністю без духовності З трагічністю вічності Нам треба більше людяності Менше акцентів на зовнішності Пильності за грішністю В духовності простій
2022-10-24 17:28:34
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
чудово висловлену слова правди, котрій не ховаються між рядками. Та на жаль не всі їх почують, а можливо ті хто почують пропустять крізь вуха чи не звернуть увагу...
Відповісти
2022-10-24 18:29:00
1
Лілія Гулик
Це не так важливо, головне що я їх висловила
Відповісти
2022-10-24 19:59:33
Подобається
Vivian Rose
Сильно і красиво 🔥💙
Відповісти
2022-11-12 19:07:50
Подобається
Інші вірші поета
Якщо колись Тік-так Жити складніше Надія є
Інші поети
Veronika Yupyn
@Veronika_Yupyn
Vinay Deshlahare
@avin_rafael
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9181
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2853