Її немає
Лілія Гулик
Не кажи мені про любов, Її немає А я ... Така романтична, плакатиму знов, Ну, ти ж знаєш! Мені не треба формальних доказів твоєї любові Хоча, ні! Якщо хочеш, подаруй мені квіти, тільки живі Всі зрізані букети якість сумні Це може бути кактус чи інший суккулент, Ну правда! В мене виживають лиш вони та орхідеї, але то так, дивний момент. Вода, їм потрібна вода І я наче це знаю, просто якось забуваю. Знаєш, Тільки про тебе я все завжди пам'ятаю. Сподіваюсь, нічого проти цього не маєш. Не кажи мені про любов, Її немає Це щось більше тривожить душу, серце, кров. Вірю, ти це точно знаєш.
2022-10-03 06:42:32
14
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Юлія Богута
Мені сподобалась частина про кактус, якому потрібна вода і потрібне кохання. Маю слабкість до цих рослин, хоч і взагалі не люблю вазони. Тому чудово зрозуміла про що йшлося у вірші. Ритм, доречі, досить цікавий. Зловила. Хоч і не стандартний, але є. Дякую.. #чв
Відповісти
2022-10-06 15:57:37
1
Лілія Гулик
@ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ шукатиму щось оригінальніше, дякую)
Відповісти
2022-10-06 17:12:25
1
Ашаннiя
Шикарна робота
Відповісти
2022-10-12 08:43:39
Подобається
Інші вірші поета
Якщо колись Надія є Не давайте порожніх обіцянок Я можу
Інші поети
breeze_
@breeze_
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5025
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2753