Її немає
Лілія Гулик
Не кажи мені про любов, Її немає А я ... Така романтична, плакатиму знов, Ну, ти ж знаєш! Мені не треба формальних доказів твоєї любові Хоча, ні! Якщо хочеш, подаруй мені квіти, тільки живі Всі зрізані букети якість сумні Це може бути кактус чи інший суккулент, Ну правда! В мене виживають лиш вони та орхідеї, але то так, дивний момент. Вода, їм потрібна вода І я наче це знаю, просто якось забуваю. Знаєш, Тільки про тебе я все завжди пам'ятаю. Сподіваюсь, нічого проти цього не маєш. Не кажи мені про любов, Її немає Це щось більше тривожить душу, серце, кров. Вірю, ти це точно знаєш.
2022-10-03 06:42:32
15
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Лілія Гулик
@ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ шукатиму щось оригінальніше, дякую)
Відповісти
2022-10-06 17:12:25
1
МОРГАН РЕЙ
Обожнюю прозу в такому форматі. Насправді це вірш виклик, вірш запитання до конкретної людини, адресний. «Любови немає » - думаю, що задумка автора в зовсім протилежному, тому що любов до квітів, це значно більше. Схоже на бажання захистити, та стати прихистком. Вірш неймовірний, мені дуже імпонує! #ч_в
Відповісти
2022-10-06 21:37:39
Подобається
Ашанія
Шикарна робота
Відповісти
2022-10-12 08:43:39
Подобається
Інші вірші поета
Надія є Я можу Жити складніше Не давайте порожніх обіцянок
Інші поети
Merlin911
@garovan321
Visha
@cuckoo_brunette
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
103
15
15590
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1045