Апатія

Кирило Сорока

Добре Подивимося зі сторони Сторони бувають різні Різними буваємо і ми Сіра мораль заливає кров'ю захід Горизонту вологих мрій Не закривайте вікно можливостей Протяг винесе з хати Червоний шифер навесні Я думав про те, як думати і загнав себе до пастки сенсової навантаженості діалогів на самоті Самообман рятує від ілюзії реальності Ром переслідує печінку І травмує мене уві сні Самооборону вигадали капіталісти Щоб не виплачувати страховку померлому від ближнього свого руки Як же набридли ці нав'язливі думки Ти маєш обов'язок бути щасливим Ти маєш робити все, що у твоїх силах, щоб зробити себе щасливим Ти маєш, ти маєш, ти маєш намагатися не закінчити як усі Невже так тяжко спинитися Відчути холодне повітря Біль у грудній клітці Закладений ніс Абстрагуватись від соціуму Залягти на дно квартири Насолодитись гарячкою І згоріти уві сні? Птах помирає від холоду у польоті і падає під кригу Долітався В останню мить перед очима промайне відлуння теплого черева, що було на його яйці

2024-11-06 12:58:46

Інші вірші поета

Жовч Мовозбур Якщо я знайду тебе уві сні Мовозбур

Інші поети

Olena Кim

@lenhcikm

ᴍɪʀᴀʟ.

@mixs

Союз писателей: "Альтернативная Реальность" (#7I #АР)

@_Alternative_Reality_

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11485

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8462