Не кожного дня до кожного з громадян прилітає російська ракета, а, може, і кожного Знаєте, мені вистачило першої спроби, щоб переконатись у летальності зброї Рука залишилася біля приймача радіо у спробі перемкнути на Суспільного станцію Волонтери відкопали мої рештки у підвалі, біля вина домашнього Поховали як усіх: у городі біля будинку, бо по кладовищу прилітає також. На останок оглянули: дві стіни ніби стоять, і рушили далі, розривати інші завали У хлопця з'явилася думка: "Чому б не зберегти мені радіо? А й справді." Стоїть воно собі, єдине ціле, що не зазнало долі нищівної руйнації Група дивиться на нього злими очима, він їм Толіка нагадує Той копирсається, руку відламує, потискає, каже: "Буде пам'ять про загиблого, друже, тепер ти з нами" Волонтери поїхали. Далі, як десь щось могли — брали, сльози лили, але продовжували, збирали У багажнику для повного щастя лише абетки не вистачає: вона згоріла у дитсадку разом з дітлахами. Бувало, втомляться наші титани, радіо слухають, хто яку інформацію має, мовчать Не вигадали ще теє слово, що здатне описати співчуття живого мерця до мерця простого У перерві юнак записав до нотаток увесь інвентар і далі робити роботу продовжив Так подорожували одвічні пам'ятки до першого ліпшого приміщення з опаленням. До лав волонтерського руху стали усі, хто бажав доторкнутись до перемоги своїми руками До цієї бригади й митець наш дійшов з білим білетом, відвагою, страхом Він не носив бетонних брил, хоча тримав на плечах атмосферу Його зацікавили знахідки юнака в гаражі, асоціації з невинними жертвами війни, яку їх власники хотіли пережити, напевно Збагнув творець, осяяла розум думка блаженна: залити увесь інвентар смолою і відправити до столиці, музею З того часу радіо подорожує замість мене. Хотів відвідати Відень, Париж, Вроцлав, і ось я, ось моя особистість під невеличким шаром епоксидки дивиться на похмурі лиця. А вони відвертаються, кажуть, що треба миритися, мало б радіо рота, плюнув би в морду цинком. Прагматики... Я теж був циніком, поки калібр не змінив парадигму сприйняття цінностей Або ти живий, борешся, або рий кладовище! Я зробив вибір... Та тільки дух нескорених здатен підняти загиблих Кожен з нас тепер живе у дрібницях: хтось у шевроні, хтось у кухлі, хтось у сімейній традиції. Я особисто нагадую всім, що таких самих, як ми, може бути й більше, якщо на місці сидіти. Обігнув пів кулі земної з місією, під кінець розіграли серед активних підписників. За гроші купили десяток дронів, що ними можна керувати особисто, через портативні пристрої І забаранили москальський танчик, БМД і роту резервістів. 04.11.2023