Мовозбур

Кирило Сорока

Я маю померти Невже це і є життєва мораль? Нестерпно Від думки про натуру людського буття Я лише ланка у ланцюзі нескінчених епічних подій Такий малесенький, маніпусінький гвинтик Що іржавіє Зсередини Духовному мастилу наперекір Але ж воно не обов'язково має бути так Правда? Можна ж кудись занести, десь пропетляти Ввести податкову в оману Тємку якусь намутити на двох Зі смертю Домовитись про кредитування По частинах Не все одразу Для початку 100 років Далі поговоримо про реструктуризацію Боргу Хоча, як вони стягнуть відсотки з мертвого? Дайте ще 100, я вам їх відпрацюю поетом Що ви кажете? Це нікому не треба? Кожен, хто опанував мову на базовому рівні, хоч раз з себе мав поета Невже? Тоді піду білити стіни в церквах і храмах Та що ви? Без пензля? З Божою поміччю? Помирати так помирати...

2024-11-30 22:06:22

Інші вірші поета

Радіо Ударом чаші провалитися до безодні Доля митця ААААААААА А АААААААА

Інші поети

Molaa Nori

@Molaa

MaggieB

@MaggieB

Натока.

@_Natoka666_

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

9416

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2502