Мовозбур

Кирило Сорока

Я маю померти Невже це і є життєва мораль? Нестерпно Від думки про натуру людського буття Я лише ланка у ланцюзі нескінчених епічних подій Такий малесенький, маніпусінький гвинтик Що іржавіє Зсередини Духовному мастилу наперекір Але ж воно не обов'язково має бути так Правда? Можна ж кудись занести, десь пропетляти Ввести податкову в оману Тємку якусь намутити на двох Зі смертю Домовитись про кредитування По частинах Не все одразу Для початку 100 років Далі поговоримо про реструктуризацію Боргу Хоча, як вони стягнуть відсотки з мертвого? Дайте ще 100, я вам їх відпрацюю поетом Що ви кажете? Це нікому не треба? Кожен, хто опанував мову на базовому рівні, хоч раз з себе мав поета Невже? Тоді піду білити стіни в церквах і храмах Та що ви? Без пензля? З Божою поміччю? Помирати так помирати...

2024-11-30 22:06:22

Інші вірші поета

Мовозбур Деградація Доля митця Тиша

Інші поети

Michael Mayrain

@Michael_Mayrain

Ніна Косюк

@nina_kosiuk

Charlie

@CharliePage

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

9353

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2684