Мовозбур
Я маю померти Невже це і є життєва мораль? Нестерпно Від думки про натуру людського буття Я лише ланка у ланцюзі нескінчених епічних подій Такий малесенький, маніпусінький гвинтик Що іржавіє Зсередини Духовному мастилу наперекір Але ж воно не обов'язково має бути так Правда? Можна ж кудись занести, десь пропетляти Ввести податкову в оману Тємку якусь намутити на двох Зі смертю Домовитись про кредитування По частинах Не все одразу Для початку 100 років Далі поговоримо про реструктуризацію Боргу Хоча, як вони стягнуть відсотки з мертвого? Дайте ще 100, я вам їх відпрацюю поетом Що ви кажете? Це нікому не треба? Кожен, хто опанував мову на базовому рівні, хоч раз з себе мав поета Невже? Тоді піду білити стіни в церквах і храмах Та що ви? Без пензля? З Божою поміччю? Помирати так помирати...
2024-11-30 22:06:22
1
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1398
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2224