Вірші
Зізнання
Я чув історії та фільмів бачив купу
Як люди зізнавалися у почуттях
Романтики боролися за серце любих
В епістолярних, поетичних площинах
Я все це знав і щастя мав свого натхнення
Воно весь час було на відстані руки
Здавалося, воно так близько і далеко...
Якби ж то тільки міг все розповісти їй!
Я марив духом урочистості моменту
Мене захоплювала символів краса
Я наполіг, щоб ми пішли до ресторану
Де вперше пили разом білий чай
Вона щось знала, мала гарний вигляд
Прийшла у сукні дружки та туфлях
Намалювала стрілки, тіні та рум'яна
Сказати чесно (будемо відверті)
Впізнав її я тільки по очах
Ми говорили, жартували, перемивали кістки друзям і батькам
Стандартне їдло замовляли, що по кишені було нам
І тиша
Як мені незручно
Я мав це написати у дужках
Дивилися на груди, очі, сукню, груди
І кліпали, як рота відкривав хтось з нас
Але слова скінчились, вичерпались теми
Я відчув, що маю для промови час
Але вона сиділа, мовчки споглядала
Такий мені знайомий спонукальний морок
І знудилась
Полишила свій капор і пішла
Але ж...
Я мав з чогось почати, може, із листівки
А, може, подарунку, може, може, може...
Якби для мене існував хоч шанс
Все це повторити, як не вийде зовсім
Може, я тоді спокійно б
Зустрічав провал
Тяжіла хижа морда серцем до експромту
Я вирішив, що здатен написати їй вірша
Поки вона ходила мити руки з милом
Поцупив я серветку і дістав з кишені олівця
Я сліпо впевнений у власній був потузі
І досвід мав літературних вечорів
Але чомусь застигла моя сутність
А разом з нею скам'яніла кисть
І тиша
Джерела натхнення
Не стало прямо на столі
Лише тоненький легкий запах...
Сакур
Сором пробирає до кісток
Невже мовчання є моїм посланням?
Не можу ж я залишити кохання
Без згадки
І ритм, і рима, блукають за дверима
Риторика з оратором розрахувались з радістю
Я більше їх не бачив, не чув і взагалі
Вони втекли без чайових
А-а-а-а-а...
Що я мав казати?
Де я? Навіщо олівець?
Почнімо із
"Знайомі ми вже як пів року"
Але ж насправді вже як рік
"Знайомі ми вже рік"
Ага
"І дупцю маєш ти нівроку"
Ти що, римуєш на "нівроку" "рік"?
А згадка про сідниці?
Тобі не допоможе
Ти напиши про душу,
Характер, поведінку
"А ти ще не втекла від мене"
Я б над цим задумався після таких слів
"Знайомі ми вже рік"
"Знайомі ми вже рік"
"Знайомі ми вже рік"
"І будемо повік"
Знайомі? Повік?
"І скільки тебе знаю"
На дієслово?
Будь ласка, припини
Якщо воно так треба
Воно так має бути
І буде дієслово, і будуть...
Але ж...
Заткнись...
"Я тебе кохаю"
Це вже всім відомо
Всім, але не їй
Не будь дурним
"Бо ти є мій промінчик
У нічній пітьмі"
Серйозно?
А де тут щось про неї?
Додай хоч щось
Що притаманно їй
Чому люблю, згадай-но, ну ж бо
Ось усмішка, гладеньке личко
Всі зуби, руки, ноги, голова
Чого ще треба чоловіку
Га?
Спинилось щось серед єства
Я відкладав слова для неї на майбутнє
Хоча давно сказати мав
І ось мій реквієм вертається до столу
А я зціпив щелепу і тремчу як тхір
Не вийшло,
Визнаю відверто
Запхнути у настільки кострубату форму
Весь той об'єм любові, що тримав для жінки з власних мрій
Тому згорнув серветку з написом:
Знайомі ми вже як пів року рік
І дупцю маєш ти нівроку
А ти ще не втекла від мене
І будемо повік
І скільки тебе знаю
Я тебе кохаю
Бо ти є мій промінчик
У нічній пітьмі
І сунув до кишені
Від гріха подалі
І від очей її
Тому дістав листівку...
Тому був подарунок...
Тому я не романтик,
А мужик
0
0
31
Мовозбур
Я маю померти
Невже це і є життєва мораль?
Нестерпно
Від думки про натуру людського буття
Я лише ланка у ланцюзі нескінчених епічних подій
Такий малесенький, маніпусінький гвинтик
Що іржавіє
Зсередини
Духовному мастилу наперекір
Але ж воно не обов'язково має бути так
Правда?
Можна ж кудись занести, десь пропетляти
Ввести податкову в оману
Тємку якусь намутити на двох
Зі смертю
Домовитись про кредитування
По частинах
Не все одразу
Для початку 100 років
Далі поговоримо про реструктуризацію
Боргу
Хоча, як вони стягнуть відсотки з мертвого?
Дайте ще 100, я вам їх відпрацюю поетом
Що ви кажете?
Це нікому не треба?
Кожен, хто опанував мову на базовому рівні, хоч раз з себе мав поета
Невже?
Тоді піду білити стіни в церквах і храмах
Та що ви?
Без пензля?
З Божою поміччю?
Помирати так помирати...
1
0
27
Апатія
Добре
Подивимося зі сторони
Сторони бувають різні
Різними буваємо і ми
Сіра мораль заливає
кров'ю захід
Горизонту вологих мрій
Не закривайте вікно можливостей
Протяг винесе з хати
Червоний шифер навесні
Я думав про те, як думати і загнав себе до пастки сенсової навантаженості діалогів на самоті
Самообман рятує від ілюзії реальності
Ром переслідує печінку
І травмує мене уві сні
Самооборону вигадали капіталісти
Щоб не виплачувати страховку померлому від ближнього свого руки
Як же набридли ці нав'язливі думки
Ти маєш обов'язок бути щасливим
Ти маєш робити все, що у твоїх силах, щоб зробити себе щасливим
Ти маєш, ти маєш, ти маєш намагатися не закінчити як усі
Невже так тяжко спинитися
Відчути холодне повітря
Біль у грудній клітці
Закладений ніс
Абстрагуватись від соціуму
Залягти на дно квартири
Насолодитись гарячкою
І згоріти уві сні?
Птах помирає від холоду у польоті і падає під кригу
Долітався
В останню мить перед очима промайне відлуння теплого черева, що було на його яйці
0
0
42
Депресія/Депривація
Я не знаю
Воно крутиться вертиться
Нескінченна спіраль
Надламана навпіл і розбита упоперек
Найцінніша з усіх моїх вад
Як же не зручно
Залишатись на самоті
Думка за думкою
Думка за думкою
Думка у колі незнайомих слів
Слів
Цих диких тваринок
Ланцюга фонетичних полів
Перший барвінок
Другий сніжинкою впав восени
Будьте ласкаві, налийте кави
Кухоль мій на столі
Дна немає, верх запаяли
Порожнеча
За вікном ліхтарі
Світять
Мерехтять
Урочисто вітають мою волю до пізнання
Блиск трамвайних рейок
Глиняна Артеміда
Пластмасова бочка сміття
Мене не приваблюють числа
Естетично хаотичні
Панарабські посланці
Переспілий плід юності падає на моє обличчя і ламає ніс
Я не відчую, як має смердіти сумління
Совість нагадує троянди шип
Легкий західний вітер підіймає шквал голубів
Символ миру, еге ж?
Єдиний здатен розфарбувати білий прапор у колір лайна
Роса конденсує надію на теплий світанок
Зранку зійде Сонця блакить
Невже так складно не хворіти у свої вихідні?
Сон розчиняє буденності фінітний мотив
Кава без цукру буває смачною
Про чай і мови немає — це гріх
Тягнуться вервечкою сиві нитки Аріадни
Паноптикум формує незв'язний клубок
Як навушники у кишені джинсового жакета
День за днем без зусилля нічого не вартий
Я крокую до своєї мети
Повз відгомін минулого
Епітафія:
"Він намагався зрозуміти світ, хоча навіть себе зрозуміти не здатен"
Заповіт буде короткий:
"Сторінка навмисно залишена порожньою"
1
0
84
Деградація
Літера до літери, кома до крапки
Кожне закінчене слово становить нову абстракцію
Кожен рядок логічно завершує (думку) автора
Кожен, хто це прочитає, має собі зізнатися:
Я ніколи в житті не стану найкращим
Я не зможу без мрії рухатись далі
Я не маю часу на забавки й страждання
Я є живим небіжчиком поміж мертвих наймитів
Я є світилом і прірвою
Я є початком і хаосом
Я є лірою, я є кризою сталості
Подивіться! Погляньте! Жахливо!
Частинка частково частину чіпає чварами
Миготить ліхтар надії над Олешківськими пісками
2
0
123
Мовозбур
Птахи співають на світанку
Їх так багато, що мій кіт насрав
Згорають підвіконня сподівання
Поспати ще хвилинок п'ять
Чому я не закрив вікно?
Ранкова дивна прохолода морозить килима завзятий ворс
Немає ковдри, покривала і білизни
Ногою штрикаю пропуканий матрац
Чому я засинаю без супутніх втрат?
Ригає стеля від цинізму
Стакан розбився, всюди кислота
Бурбон стоїть у магазині на вітрині
Хоча я вчора звідти його брав
Чому на мене тисне атмосфера в один Бар?
Забудьте, лишенько, забудьте
Що я колись вам написав
Це був не я, це був не я
Це був не я, це був не я
А хто ж тоді?
Це був не я, це я не був
Це був не я, це я не був
Це був не я, це я не був
Це був не я, це я не був
Це хтось пожартував невдало
А я лишень стояв
Поруч, так
Надихала міазмом пошесть
А я то що, за що то я?
Це янебув!
Зловісний геній, що сере у мої штани
Він наливає і він п'є, а я ригаю за усіх!
Він б'є, гарчить, ламає стіл
А я лікую нам синці!
Це бувнея!
Це він порвав сусідів дзвоник
Це він кидав з вікна тушонку
Це він кричав на дітлахів
Це він здавав під'їзду лавку на утіль
Не я це
Точно же не я
Ну подивіться, ось вам фото...
А, стоп...
*п'ятами накивав*
11.05.2024
2
0
93
Жовч
Справжній автор пускає лєнту раз на місяць на підлогу закладу
Лягає поряд і вилизує паркет у пошуках діамантів
До нього обов'язково доєднується Муза і допомагає тапком
Читач, як той п'яний сусід знизу, під стелею тамує спрагу каплею
Я дивлюсь на це все і хочу до них приєднатись, та ром не розливають
Варто зазначити, у космосі стерильно, але доволі жарко
Кращий день був учора, доки не почалось завтра
Редактор б'є по макітрі молотком і звертається до автора
Тепер вони разом облизують паркет у пошуках смарагдів
Читач напився, а отже йде ставити відро на ніч
Якщо стріха і не протече, то буде куди відійти у справах
Художник-карикатурист малює на серветці зашморг
Ілюстратор копіює попереднього блювотиння патерн
Воно неповторне, як фекалії у кота або ніс у собаки
Мені сумно, я дивлюсь осторонь на цей спектакль
Десь у кутку помирає молодий, віджилий своє аматор
Поряд стоїть стопка книг — його чи її друкований наклад
За стійкою директор книгарні пійло всім розливає
Прибиральниця сама напилась у своєму пентхаусі
Маркетолог навколо нашої пари, немов підірваний, скаче
Дизайнер з кольта стріляє по його ногах на вдачу
Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі
Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх
і ми нарешті спочинемо
у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною
Кожен крок без зусилля нічого не вартий
Я повільно крокую до стійки роботу питати у бармена
Маркетолог чіпляє за руку, пропонує з ним мавпувати
Але після мого маневру летить вздовж підлоги далі
Карикатуристу смішно, він дістає блокнотик і пише:
"Догрався наш маркетолог, ото його й розкрутили"
Іншим у закладі байдуже, у них робоча зміна
Дизайнер облизує палець і соває у ствол — саморобні чорнила
Аматор кричить або шипить, або користується телепатією
Каже: "Не пий, що б цей покидьок не пропонував тобі"
Кидає книгу свою, відкриту на главі з прокляттями
Але немає діла мені до думки інтелектуала з вадами
Її забирає бармен і жбурляє до ілюстратора
Той був зайнятий, книга пролетіла повз і випала з вікна
— Чого, мій друже, бажаєш? Віскі, джин, за місяць зарплату?
— Я бажаю випити рому і познайомитись з автором
— Рому в нас нема. Тримай коньяк і друге моє питання:
Хочеш до них приєднатися чи почекаєш разом з аматором?
— Ні, я звідсіля подивлюсь за роботою майстра"
— Як знаєш, блювотиння — не ставок, пересохне — годі шукати
Відповідає директор і наливає коньяк у чарку
Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі
Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх
і ми нарешті спочинемо
у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною
Кожна наступна хвилина все менше лишає
на паркеті простору для коштовних каменів
Хоробрість, риса мені не притаманна, давить на підшлункову залозу
Я вдивляюся у блювотиння і щось яскраве бачу
Автор мене ігнорує, вони у трансі з редактором
Дизайнер виводить послання пальцем на аркуші
Маркетолог заснув за столиком, карикатурист також
Аматор щось булькає, але мені байдуже
— Скільки його чекати? — питаю у бармена.
— Скільки треба, поки перлину не відшукають.
Набридло мені чекати, випив чарку коньяку залпом
І пішов ближче до взірця сучасного авангарду
Мені стало зле, не одразу і не від запаху
Аматор почав бити рукою об стіл і гарчати
Стопка книжок звивалася в ритм і мене хитало
Обійшов двічі автора і редактора, зупинився навпроти
На третє коло не пішов, бо пустив лєнту поряд
Вони підняли носи, здичавіли, але я продовжив
На підлозі опинився обід і сніданок з компотом
Діамантів не було, смарагдів не було, перлин не було
Були лише мамин борщ, млинці та журавлина з компоту
Муза мовчки одягнула тапок і пішла до стійки за шотами
Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі
Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх
і ми нарешті спочинемо
у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною
Я випльовую жовч, вона проїдає блювоту, паркет і стелю
Стікає у відро і вибухає несподівано для мене
Читач помирає від множинних уламків у спині
Кров манить акулу, вовків та піраній
Редактор мовчки ковтає язика і захлинається власною слиною
Автор бере молоток і забиває директора за стійкою
Муза п'є перший шот і занюхує мізки покійника
Карикатурист в'яже з серветки вузол і в нього застрибує
Маркетолог стрибає у дірку, ілюстратор за ним слідує
Аматор помирає від горя, завалений власними книгами
Прибиральниці байдуже, вона потім усе вимиє
Дизайнер приставляє до скроні інкрустований пістолет і притискає гачок до основи
Нарешті його послання на аркуші стало повним
Стоїмо автор та я, а також Муза, акула, вовки й піраньї
На двох у нас молоток та у кольті постріл останній
Бачить Муза: я не буду боротись, і вбиває автора.
Відтоді один стою з молотком, чистий, посеред кривавої бані
Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі
Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх
і ми нарешті спочинемо
у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною
Акула, вовки й піраньї з Музою знайомі давні
По черзі випивають шоти та з'їдають автора мозок
Обіймаються, жаліються, що їх ніхто не запрошує
Муза б і рада їх здихатись, але вони ті ще сволоти
Щось собі шепочуть під носа і не витримують погляду
Критики розходяться по бару і всіх поглинають повністю
Один я стою з молотком, від страху закляклий
У цій темі новачок, що буде далі не знаю
Висмоктують усю кров акула, вовки та піраньї
Дивляться і на мене, але відчувають, що вже попахує
Переглядаються, сміються і в дірку по черзі падають
Муза підійде і ласкаво скаже: — Вперше, любчику?
— Вперше — відповім я і впаду на коліна заплаканий
— Ти бачив, що відбувається, обери своє місце зважено"
Я хотів було провалитись у дірку, до читача ближче
Але Муза схопила за комір і повернула до барної стійки
За годину прийде прибиральниця, залатати паркет і стелю
Я буду сидіти з Музою, споглядати у пляшці вічність
Поки сам не стану автором і мене не з'їдять критики.
Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі
Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх
і ми нарешті спочинемо
у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною
0
0
142
Громадяни
Я зливаю кров у відро
І втрачаю свідомість
Ніж залишаю в землі
Це моя нерухомість
Хтось бовкнув про вісь
Я впав на точку опори
З мене стирчить
Арматури совість
Мені весело
Бачу мультики
Рухатися не рухаюсь
Рухати рух набридло
Трава зелена
Земля огидна
Вимощу посеред янгола
Захлинуся росою з квітами
Плювати у стелю важко
Коли стеля твоя блакитна
Хмари пам'ятають усе
Захаркають у відповідь
Завалися вже небосхил
Тягнеш свою мерзенну повість
Я тебе не любив
А ти мені тягнеш ролі
Хто я такий
Щоб грати у власній п'єсі
А ви хто такі
Що рівняєте мене до себе
Я
Не беру участі
Я
Ні пропоную, ні стверджую
Я
Тінню минаю буденність
Я
Стою осторонь
Я
к поет — мертвий
0
0
132
Побратими і Посестри
Ми йшли на штурм, ми знали що робити
Ми вчилися не місяць і не два
Ми тренувалися за ліпшої хвилини
Ми всі зростали разом як сім'я
Ми йшли разом, у лінію, по черзі
Ми готувалися зустріти бій
Навколо були побратими і посестри
Над нами Бог, за нами матері
Цей бій, ці муки, це випробування
Ми з честю прийняли його
Наш командир разом із нами
По ліз у пекло під багно
Ми зосередженні, ми мужні, ми сміливі
Один за одним б'ємо ворогів
Хто у полоні — має щастя жити
Хто ні — загине в боротьбі
Ми разом йшли, ми разом гризли бруствер
Один за одним жерли бліндажі
Свистіли кулі, кулемети глухли
Навколо нас літали FPV-і
Ми двійками траншеї штурмували
Ховалися від танків і від мін
Ми виживали після артударів
Ми разом зачищали всі кути
Поставили завдання перед нами
Щоб вибили ми звідти москалів
Хто міг тікав, хто ні – здавались
Та врешті решт закінчились вони
Ми захопилися, сп'яніли від утоми
Полізли командира поперед
Як не уб'ємо всіх хто хоче нас скорити
То хоч уб'ємо тих, до кого дотягнем!
Ми сунули вперед поперед батька
Поперед сина, духа і чорта
Чекала взвод невтішна доля
Нас обійшли резерви ворога
Ми відступили, нас не оточили
Ми з боєм проривались до своїх
Тоді-то ми війну й зустріли
Трьохсотим став наш перший побратим
Ми всіх тягли, ми всім допомагали
Нас цьому вчили і не тиждень і не два
Та хто навчить тягти посестру мертву
Якій хвилину тому магазини споряджав
Ми вийшли всі, хто на ногах, хто під брезентом
Ми вбили всіх, хто попадав нам під приціл
Ще б трохи нам і розгромили б цю пиздоту!
Та чи вгамує це від втрат нестерпний біль?
"Січ" мав доньку, "Зоря" не мала дому
"Декан" жив за кордоном до війни
"Магура" планувала вийти за "Харона"
"Харона" батько у полоні рік сидить
"Кіно" знімав наш побут за нагоди
А медик "Дред" байки свої травив
"Гастрит" варив меню народів світу
"Максим" загальну звітність взводу вів
Ми поховали їх, на цвинтарі за містом
Ми бачили навколо поле прапорів
Його кінця і краю нам не видно
Накрило їх жовто-блакитними хвильми
Зустрінь же земле України
Полеглих дочок і синів
Вшануй їх право помирати
За волю сестер і братів
І ось вони, лежать всі разом, як і йшли
Загиблі побратими і посестри
Ми пам'ятаємо ваш дужий героїзм
Ми помстимося як не приєднаємся самі!
1
0
174
ААААААААА А АААААААА
АА АААА АА ААААА, АА ААААА АА АААААА
АА ААААААА АА АААААА А АА ААА
АА ААААААААААА АА АААААА ААААААА
АА ААА АААААААА ААААА АА ААА'А
АА АААА ААААА, А ААААА, АА ААААА
АА АААААААААА АААААААА ААА
ААААААА АААА ААААААААА А АААААААА
ААА АААА ААА, АА АААА АААААА
ААА ААА, АА АААА, АА АААААААААААА
АА А ААААА АААААААА АААА
ААА АААААААА ААААА АА АААА
АА ААА А ААААА ААА ААААА
АА АААААААААААА, АА ААААА, АА ААААААА
АААА АА ААААА А'ААА ААААААА
ААА А АААААА — ААА ААААА АААА
ААА АА — АААААА А АААААААА
АА ААААА АААА, АА ААААА АААААА АААААААА
АААА АА ААААА ААААА АААААААА
АААААААА АААА, АААААААА АААААА
ААААААА ААА АААААА ААА-А
АА АААААААА ААААААА АААААААААА
АААААААА ААА АААААА А ААА ААА
АА АААААААА ААААА ААААААААА
АА ААААА АААААААА ААА АААА
ААААААААА АААААААА ААААА АААА
ААА АААААА АА АААААА АААААААА
ААА ААА ААААА, ААА АА – ААААААААА
АА АААААА АААА ААААААААААА АААА
АА АААААААААА, АА'ААААА ААА ААААА
ААААААА ААААААААА ААААААА
АА АА АА'ААА АААА ААА АААА ААА ААААААА
АА ААА АА'ААА ААА, АА АААА АААААААА!
АА АААААА АААААА ААААААА АААААА
ААААААА АААА, АААА А ААААА
АААААА ААААА АААААААА АААА
ААА ААААААА ААААААА АААААА
АА АААААААААА, ААА АА ААААААА
АА А АААА ААААААААААА АА ААААА
АААА-АА АА ААААА А АААААААА
АААААААААА АААА ААА АААААА АААААААА
АА АААА ААААА, АА АААА АААААААААА
ААА ААААА ААААА А АА ААААААА А АА ААА
АА ААА ААААААА ААААА АААААААА АААААА
АААА ААААААА АААА АААААААА ААААААААА
АА АААААА ААА, ААА АА ААААА, ААА ААА ААААААААА
АА ААААА АААА, ААА ААААААА ААА ААА АААААА
АА А ААААА ААА А АААААААААА А АА ААААААА!
АА АА АААААА АА ААА ААААА АААААААААА АААА?
"ААА" ААА АААААА, "АААА" АА АААА АААА
"ААААА" ААА АА АААААААА АА ААААА
"АААААА" ААААААААА ААААА АА "АААААА"
"АААААА" АААААА А АААААА ААА АААААА
"АААА" АААААА ААА ААААА АА АААААА
А ААААА "АААА" ААААА АААА АААААА
"ААААААА" ААААА АААА ААААААА ААААА
"АААААА" АААААААА ААААААААА АААААА ААА
АА АААААААА АА, АА АААААААА АА АААААА
АА АААААА ААААААА АААА АААААААА
АААА ААААА А АААА ААА АА ААААА
ААААААА АА ААААА-АААААААААА ААААААА
АААААААА АА ААААА ААААААА
АААААААА ААААА А ААААА
АААААА АА ААААА АААААААА
АА АААА АААААА А АААААА
А ААА АААА, АААААА ААА ААААА, АА А АААА
ААААААА ААААААААА А АААААААА
АА ААА'АААААА ААА ААААА ААААААА
АА АААААААААА АА АА ААААААААААА АААА!
1
0
161
Оточили
Нас оточили, обійшли навкруги
Поруч добрі люди
Ходять,
Не помічаючи з/мін
Входять,
Хто у бліндаж, хто в магазин
Поять,
Скільки кави не пий
Вірять,
Бо тримаємо стрій
Чуєш, ким не був би, мерщій
Палять,
Лягай на живіт
Бачать,
Ховай об'єктив
Кажуть,
Почуй рядових
Кличуть,
Піди на обід
Стріляють,
Знімай
Гатять,
Знімай
Евакуюють,
Знімай
Відбивають,
Знімай
Хай про них буде знати не тільки сім'я
08.09.2021
1
0
133
Мовозбур
Знав би я, що цегла впаде
Не рисачив би між вагонами
А так розпластавсь рельсі поперек
Лежу, круки над пероном
Не загинув ще я, мені додому лишилося трохи
Два квартали бігом, три пройти, два двори
Три під'їзди, двері на вході
Тільки потім впаду, і тоді пропаду
Прокричу на дивані всі охи
Підійміть-но мене, підіпріть-но мене
Спертись дайте на ноги
Я верхи зрозумів
Не цураюсь низів
Десь між ними стою, мені добре
10.11.2021
0
0
177
Чом би ні?
Я дивлюся на статуї
Під статуями фонтан
Чи статуї фонтанують?
Чи фонтанить статуям?
Чом би знати кожен храм
Кожен купол і дзвіницю
Хто яку там молодицю
Научав святим місцям
Чи гріхам
Чом би нам?
Не побігти по канату
Як оно висить розтятий
Між стовпів таких завзятих
Що стійкіші від Таната
Хто б його не закував
Чом би ні?
Чом не плисти по калюжі
Як вона є глибше Ужа
Не кричати всюди: "Суша!"
Де людина наша дужа
Вже бувала та ступа
Чом би ні?
Чом не ковзати асфальтом
Не змагатися у парку
Хто є швидше за гепарда
Після вибуху петарди
Із граблями у руці
Чом би ні?
Чом не бути дикунами
Розійтися між домами
З невідомими дядьками
І закластись на парі
Чий король кого здолає
Той морозиво купляє
За свої для нас усіх
Чом би ні?
0
0
139
Мовозбур
Пейзаж намальовано коричневими мазками на стіні.
Зустрічає художник поета, ніби митець тільки він.
Маркером, криво, бо вертикальна поверхня, відповідь.
Два маркери поет на фігурний акрогекзаметр витратив.
Сидять у дверях інтелігенти, один на одного дивляться.
З коридору тхне фекаліями та спиртом.
**.10.2023
0
0
152
Мета мета нео ф'ючер футуризм
Пропонує митцю взяти участь у
деконструкції конструкції деконструкції
конструкції деконструкції конструкції
твору
Змісту немає, бо немає форми
Форми немає, бо немає поля
Поля немає, бо відсутній розмір
Розмір нахуй
Поміж тополь кавалок хліба
Між сі та соль завелась гнида
Дід розрубав холодильник
ЛЕП в'єбала Заратустру
Дід Тополя завів хліба
Поміж в'єбав холодильник
Між сі та соль Заратустра
ЛЕП розрубав кавалок гниди
Сі та соль в'єбали діда
Поміж тополь зарубав Заратустру
Між ЛЕП завів кавалок хліба
Холодильник — гнида
Приклад типової
Назви збірки
Змісту
Епіграфу
Передмови автора
Коментаря літератора
Тиражу та нумерації
Загалом, розглядається сенс питання існування такого типу існування питання, при якому питання існування питання щодо існування питання є питанням існування існування питання про існування питання питання існування генезису існування питання.
А з іншим розберетесь по ходу, не дурні
0
0
209
Радіо
Не кожного дня до кожного з громадян прилітає російська ракета, а, може, і кожного
Знаєте, мені вистачило першої спроби, щоб переконатись у летальності зброї
Рука залишилася біля приймача радіо у спробі перемкнути на Суспільного станцію
Волонтери відкопали мої рештки у підвалі, біля вина домашнього
Поховали як усіх: у городі біля будинку, бо по кладовищу прилітає також.
На останок оглянули: дві стіни ніби стоять, і рушили далі, розривати інші завали
У хлопця з'явилася думка: "Чому б не зберегти мені радіо? А й справді."
Стоїть воно собі, єдине ціле, що не зазнало долі нищівної руйнації
Група дивиться на нього злими очима, він їм Толіка нагадує
Той копирсається, руку відламує, потискає, каже: "Буде пам'ять про загиблого, друже, тепер ти з нами"
Волонтери поїхали. Далі, як десь щось могли — брали, сльози лили, але продовжували, збирали
У багажнику для повного щастя лише абетки не вистачає: вона згоріла у дитсадку разом з дітлахами.
Бувало, втомляться наші титани, радіо слухають, хто яку інформацію має, мовчать
Не вигадали ще теє слово, що здатне описати співчуття живого мерця до мерця простого
У перерві юнак записав до нотаток увесь інвентар і далі робити роботу продовжив
Так подорожували одвічні пам'ятки до першого ліпшого приміщення з опаленням.
До лав волонтерського руху стали усі, хто бажав доторкнутись до перемоги своїми руками
До цієї бригади й митець наш дійшов з білим білетом, відвагою, страхом
Він не носив бетонних брил, хоча тримав на плечах атмосферу
Його зацікавили знахідки юнака в гаражі, асоціації з невинними жертвами війни, яку їх власники хотіли пережити, напевно
Збагнув творець, осяяла розум думка блаженна: залити увесь інвентар смолою і відправити до столиці, музею
З того часу радіо подорожує замість мене.
Хотів відвідати Відень, Париж, Вроцлав, і ось я, ось моя особистість під невеличким шаром епоксидки дивиться на похмурі лиця.
А вони відвертаються, кажуть, що треба миритися, мало б радіо рота, плюнув би в морду цинком.
Прагматики... Я теж був циніком, поки калібр не змінив парадигму сприйняття цінностей
Або ти живий, борешся, або рий кладовище!
Я зробив вибір... Та тільки дух нескорених здатен підняти загиблих
Кожен з нас тепер живе у дрібницях: хтось у шевроні, хтось у кухлі, хтось у сімейній традиції.
Я особисто нагадую всім, що таких самих, як ми, може бути й більше, якщо на місці сидіти.
Обігнув пів кулі земної з місією, під кінець розіграли серед активних підписників.
За гроші купили десяток дронів, що ними можна керувати особисто, через портативні пристрої
І забаранили москальський танчик, БМД і роту резервістів.
04.11.2023
1
1
206
Тиша
За столом у ресторані чутно дзвін бокалів
Тиша
Ніж з виделкою на пару роздирають порцеляну
Тиша
Хтось відводить свої гази, не цураючись образи
Тиша
Посуд миється під краном разом зі стаканом
Тиша
На моніторі серіали про судові справи
Тиша
Вода хлюпочеться у ванні, пари алое невблаганні
Тиша
У комоді ляже ковдра: всюди спека невимовна
Тиша
Удвох лягли ми на дивані, поділились сторонами
Тиша
Я мовчав, і ти мовчала, єднала нас суцільна тиша
Мені не було що сказати або бодай прошепотіти
06.07.2021
0
0
137
Мовозбур
А я живий, то ви не кваптесь
Куди ви тягнете труну?
Ну, зажурився, прошу, згляньтесь
Я притомився та й заснув
Ну заморився, зовсім трохи
Не зміг я втримати себе
Так вийшло — кажу — поневолі
Я не хотів лягати вже
Мене примусили, от чесно
Немає сенсу вам брехати
Хоча й знайоме мені стерво
І кожен раз лягаєм спати.
Ну це не я, ну скільки можна
От скільки можна роз’ясняти
Мені ворожий сон буденний
Ба гірше тільки-но дрімати
А ковдра… Це є дещо інше…
Під нею тепло засинати.
05.12.2020
3
2
141
Самогубство
Я тону, киньте, будь ласка, весла
Я вишу, подайте, добродію, крісло
Я лечу. Недостатньо весело?
Я стріляю. Через блюзнірство?
Чому все так сталося?
Чому всі стоять і кивають?
Чому до кінця воно билося?
Чому рятувати не поспішають?
Тому що була причина
Тому що була причина
Тому що була причина
А чорт його, біса, знає...
10.06.2020
3
0
213
Пиши
Пиши про все, пиши старанно
Пиши, пиши, не зволікай
Пиши про вечір і сніданок
Пиши, кажу, чорт забирай!
Пиши про подих, про цвітіння
Пиши про розпад і гниття
Пиши про докори сумління
Пиши, кажу, пиши, сміття
Пиши, описуй все навколо
Пиши, описуй всіх, хто поруч
Пиши, кажи за всіх їх слово
Пиши, кажу, пиши власноруч
Пиши, пиши, пиши, давай
Пиши, кажу, пиши — страждай!
Пиши, описуй, не барися
Пиши роботу, звітність, коментар
Пиши, поки тобі не спиться
Пиши, кажу, довічний золотар
Пиши, пиши, рухай руками
Пиши, пиши, мізкуй, трунар
Пиши, пиши, сіпай ногами
Пиши, кажу, пиши, ледар
Пиши, пиши, пиши, маруда
Пиши, пиши, пиши, давай
Пиши, пиши, пиши, паскуда
Пиши, пиши, чорт забирай!
26.09.2023
3
0
241
Ударом чаші провалитися до безодні
Я розумію ваше слово
Я розумію вашу думку
Я розумію, що бажали ви сказать
Я розумію все, щоб то понять
Мені гірка вона, більш від полину
Мені тяжка вона, для ноші за плечима
Мені сумна вона, як я її зустрінув
Мені вона здається, ніби у ві сні
Клята поступка за перемогу
Ударом чаші провалитися до безодні
Забути сутність служіння Епікуру
Встромити кинджал Прометею під реберця
Ось чого не вистачає сучасному пройдисвіту
Ось чому кожен мисливець бажає знати
Ось чому невтомно шукає Персифону
Жадібність, наруга, бушлати
Гидко чути як калатає сердце у грудях
Бачити боротьбу за життя гною в рані
Сидіти поміж ветеранів розгублених
Зростати разом із вирвою в хаті
Кожна дія від зусиль нічого не варта
Полізуть гуси до культури Гааги
Здичавіє приватного сектору собака
Гомін піде з-за сиру від сороки
Не витримає бідолашний мрійник
Меланхолія зжере його до п'ят.
Чекати прямого наведення довго,
Але нащо тоді йому сила волі?
20.07.2022
1
0
105
Я хочу
я хочу палити, курити без тями
як риють бійці окопи місцями
люто пиячити, жерти до чорта
як сухпаї жере наша рота
кохатись з чорнобривими
як ЗСУ з москалями
роботу робити, орати полями
як гарпуни літають морями
я хочу це все, водночас і зараз.
я хочу завжди, коли не спитаєш.
я хочу і все, така моя воля.
Буде то все, бо то моя доля.
03.07.2022
1
0
100
Частина
Я поспішав, хоч він мені не вірив,
Рисачив пузом по морському дну.
Ніхто не знає де мій світ погинув.
Ніхто не знає де я з рештою помру.
На глибині, під рифами, між крабів,
Лежав мій сьомий прототип.
Чого йому схотілося до раків?
Чому пірнув у саму глиб?
Невже вода йому рідніше?
Невже не поважає плин?
Невже пісок йому тепліше,
Людських, приборканих обійм?
Останній раз, як доторкнувся,
Він жестами мені махай:
"Мені, і так, доволі сумно,
Хоч ти, мені, не набридай"
І згодом, я його покинув,
Забракло кисню нам обом.
Так болісно втрачать частину!
Чому б не вмерти загалом?
09.06.2022
pic: https://twitter.com/0010_777
1
0
103
Муха
Як муха в склянці, одиноко
Я б'юсь об стіну головою
Мене тримають так жорстоко
Що я махаю вам рукою:
- Гей, Ви, панове, пані!
Чи не нажерлись Ви нудьгою,
Що ви до дії такі рвані?
Скрізь машете сльозою, п'яні
Мені до біса ваше слово!
Я чхав на ваші постулати!
Кайданки ваші то не мова!
І кат для мене то не мати!
Звільніть мене, ви, ради Бога,
Якщо він є, у вас, приматів...
Бо я пущу з чола два роги
І рознесу ту стіну в клапті!
13.05.2022
1
0
102
Якщо я знайду тебе уві сні
Якщо я знайду тебе уві сні
Якщо я знайду тебе голою
Побачу насправді як сумно тобі
Зігрію бавовняною ковдрою
Зніму з себе все що мав на землі
Шолом, рукавички, пояс і ранець
Футляр для плити, плиту і штанці
Кітель, сорочку, рум'янець
Пару чобіт, шкарпеток, трусів
Але, не віддам мазолі,
Не віддам і синців
Не віддам жодної рани
Босий піду в обійми тобі
Щоб тепліше було, ти же знаєш
І будем дивитись як майорить
Як п'ятий поверх палає
Гадати, чого нам щастить,
Чому нашу хату вогонь прикрашає...
09.03.2022
picture: https://x.com/Izzyalright/status/1712459670823018619?s=20
1
0
209
Щось чекає тебе
Там попереду, щось чекає
Щось чекає тебе
Там попереду, щось чекає
Щось чекає тебе
Там попереду, щось чекає
Щось чекає тебе
Я ж казав тобі вже
Щось чекає тебе
01.03.2021
0
0
153
Повсякдення
Повсякдення вбиває людей
Проте, час заощаджує
У мене так, вже, зайвий день
Сподіваюсь, ніхто не згадує
Сяду за стіл, посижу
На кухню піду, поїм
До універу я тільки ходжу
Нічого не вчу, але відповім.
01.12.2019
0
0
90
Нерозділене кохання
У світі є розчарування
Я скористаюсь їм цілком
Який наш побут, такий норов
Чого молоти язиком?
Про те, хто має рацію, хто ні...
Чому обрав не ту дорогу...
Я щиро покохав її,
Але, сказати їй
Забув
Їй Богу!
10.06.2020
1
0
113
Німий
Хто хоче мовчати, той буде мовчати
Ніхто не розкаже, що треба казати
Ніхто не почне за тебе говорити.
Ти тільки скажи, що ти хоч мовчиш,
Бо приймуть тебе,
Запам'ятають тебе,
Всі
Німим
02.04.2021
1
0
107
Час
Я не віддам, я буду за нього боротись
За кожен рік мого життя
За кожен місяць і за тиждень
За кожне сонця вороття
Світанок, сутінки не лишу
Опівдні північ вихваля
Години по-йменно запишу
А п’ять хвилин... так це дурня
10.06.2020
2
0
130
Мене верне від електронних строф
Мене верне від електронних строф
Я їх ненавиджу відверто
Мене манить ідейний смог,
Що овива лице поета,
Кристалізація його і є той самий монолог
Поміж столом і вішаком
Про сумісництво стелі з килимком,
А ми ті вікна без пакету
І вулиця є наше все,
Шкода, що тільки не побачимо на живо,
Як підпалив себе поет
Та вистрибнув за пивом.
02.03.2021
2
0
151
Мовозбур
Я впускаю цей день,
І наступний також,
І попередній впустив,
Більше, не дозволю того ж
Докладу все що було
Зусилля також,
Щоб все завтра було,
Точніше, щоб не було того ж,
Повторюсь, мені потрібно це все
Точніше, не треба, чого ж
Заплутало мене слово,
Вас можливо також…
До чого це все?
Я вважаю, підсумувати важливо
Бажання є встигнути все,
Але нажаль неможливо.
06.09.2020
0
0
147
Доля митця
Доля митця по своєму важка
Пала душею не дотла
Як фенікс повертатись до життя
І у рядках своїх лиша
Страхи і біль які пізна,
Кохання, радість не мина!
Оновлюючись і перевтілюючись!
Постійно, неперервно!
Поки читач останній не сконає
І попіл перетне Чумацький шлях…
28.07.2019
0
0
162
Мовозбур
Мені куди податись чи побігти...
Якби я знав то може і побіг...
Ламаю ноги, п'яний, смолоскитом,
Обличчям пада на поріг.
Мій дім змінила біла вирва.
Мої батьки живуть на чужині.
Мій друг вставляє другі вікна,
А подруга відстоює престиж.
Мені не має місця серед плину.
Мене прибило камнем до споруд.
І як до річки я не стрибну
Відіб'є знов у глухий кут.
Каміння я, всесвітня посередність.
Каміння я, чорт забирай!
Камінням був і буду, що за чемність?
В болото тільки не кидай!
Під мулом складно сперечатись.
Мій хід не чутно, я вже захлинувсь.
Хоча, хотів я попрощатись.
Чого ж з поразкою тягнуть?
Хлопчина, дівка, хто б то був
Хапає з дна мій дух та волю,
Не запита чи я хильнув
Чи я просив у них ту долю.
Розмова далі дуже коротка
Людина, будь вона свята
Не відверне мене, скота
Від руйнівного кулака
Зірветься божий запобіжник
На мить мене захопить грішник
І буде лихо, будуть вишні
Серед степів рости колишніх.
Зів'януть ті хрести зі мною
Як ляжу я спочить у полі
Зійде врожай крізь вільну скроню
Овиє тіло моцний джгут
Але пародія канату
Піде частинами гуляти
Поки не відбудую хату
І не навчу дітей стрибати
По цвинтарю між плит завзятих
Моїх ідей і сподівань
29.10.2022
1
0
142
Мене п'янять мої слова
Мене п'янять мої слова
Які я, ніби, прожива
Громаді нашій промовля
У ролі свята божества
Його величності попа
Добродію і пані, мова
Така яскрава, кольорова
Нестримна, вільна, веселкова
Гірська потуга виняткова
Води земного джерела
Заллє вам все до молотка
Відчуєте тоді, панове, панна
Яка блаженна, окаянна
Душа, особа вами звана
Вертає ввечері жорна
Думок, ідей, чого казна
Що сновидіння пропада
Зжере воно, ґаздине, ґазда
Землі пороблені багатства.
Представників живого царства
Сусідів, кур, собак, скотарства
Ворожок, небіжів, козацтва
Холера, віспа подола
Житло з любого матер'яла
Цеглини, вапняку, метала
Розм'якне з землетрусу бала
Згорить сарай, згорить і зала
Знесуть останнє опахала
Заллє все начисто імла
"Як врятуватися" пита?
"Як врятуватися" не зна?
Я все скажу ти тіки ша
Спокійно сядь біля хреста
Заплющ всі очі що ти ма
Кишеню ліву виверта
Правицею все те хапа
До урни сип, вона свята
06.08.2022
1
0
187
Божий сором
Колись, мене спіткає Божий сором
За всі мої прийдешнії діла
Тоді я придивлюся, а за рогом
Чекатимуть на мене два чорта
Ах, два чорта!
Один з косою, інший більш убогий
В його руках лише уживаний буквар
Напевно, буде вчити мови, до знемоги
А може й бити їм, чорт його зна.
Чорт його зна!
Я не злякаюсь, їм вже все відомо
Я не збираюсь через них палить мости
Підніму лоба аж до стелі дому
І хай ідуть, ті два чорта під три чорти!
Під три чорти!
Вони, мабуть, були у пеклі головними
Казали, щоб потер їм спинку Сатана
Бо на мій погляд і святі мотиви
Ті два чорта казали чорта з два!
Ах, чорта з два!
Впізнали миттю поміж всього люду
Невинне, біле, підбродивше немовля
Давай хапати хто за ногу хто за руку
Нема в чортів тих такту ні чорта!
Ах, ні чорта!
Казали, їх постійно кликав
Настільки часто, що вже набридав
Молився щоб навідались з візитом
Бажав я аби чорт мене побрав!
Чорт би побрав!
Втягнули мене разом до собору
Відкрилась поміж фресками діра
Полізли звідти жителі садому
А разом з ними різна чортівня!
От чортівня!
Заповнили ущент усе навколо
Діра поміж усіх світлішою була
Гасали, формували сьоме коло
Чекали всі на сотого чорта!
Ах, сто чортів!
Чому ж мені пошана така дика?
Чому до мене лізе той бомонд?
Я ніби все життя нікого і не клика
А той чорт лізе один чорт!
Ах, один чорт!
Літає, роздивляється в соборі
Вуглем малює роги всім святим
За ним плетется дівчина поволі
Ковзає по маківці чоботьми
Ах, лисий чорт!
Підбіг до мене, сучий сину
Схопив за комір, потягнув без слів
Бач, віднайшов мені дружину
Бач, забирає жити до чортів!
До чорта все!
Боровся я, нам заздрили каліки
Махав руками, бив по голові
І клаптя не лишив йому печінки
А він все ніс мене немов у сні!
Чорт забирай!
Якби мармур не мав і бороздинки
Той чорт мене би не спита:
"Чого пручаєшся, коли постійно клика?
Невже, не мріяв мати чортеня?"
Маленьке миле чортеня.
До біса цей спектакль у три дії
До біса цей супротив вівтарю
Я може про нього колись і мрію
Але з чортами справи не веду!
До біса всіх!
Згадав молитву Божу, від застуди
Частину вигадав, частину відтворив
Промовив тихо, пошепки у груди,
Раз кліпнув і позбувся тих чортів.
Амінь.
30.06.2023
0
0
136
Незнана
Незнана, ви, посеред лісу
Мандруєте, немов, у сні
Біжіть, скоріше-но, до мису
Де хвилі рясні та м'які
Де вітер виє, лоскотає
Де Сонце гріє залюбки
Де зеленіє та зростає
Де час живе на самоті
Біжіть, біжіть, що сили далі
Біжіть, біжіть, до небуття
Хащі ламайте ви без жалю
Нема вам більше вороття
Біжіть, біжіть та не питайте
Хто буде знав, той заблука
Біжіть, біжіть, не зволікайте
Бо, може, вас там вже чека...
13.02.2023
1
0
138
