Глава 1
Глава 2
Глава 3
Глава 4
Глава 5
Глава 6
Глава 7
Глава 8
Глава 9
Глава 10
Глава 11
Глава 12
Глава 10
На справді, я досить відповідальна людина, але ніщо не може стати між мною та обідом. І, чесно кажучи, я не рекомендую вам намагатися нас розлучити.
Сьогодні, як завжди, на великій перерві я пішла перекусити до їдальні. Фантазуючи, які смаколики приготувала кухарка Валентина Степанівна, я швидко йшла довгим коридором. Проходячи повз кабінет директора, я майже не заплакала, бо там була дівчинка з 7-Д. Побачивши мене директриса одразу ж покликала мене приєднатися до них.
Їдальня одразу ж віддалилась на декілька кілометрів. 
- Олено Дмитрівно, Софія Савчук розмалювала класний журнал! - із праведним гнівом вигукнула жінка.
- Сонь, ти це робила? - запитала я у русявої дівчини з довгим волоссям, одягненої в чорне худі
- Ні! - майже плакала вона
- Є якісь докази її причетності до цього? - запитала я в директриси
- Звичайно, є свідок! - сказала
жінка - Юлія Сидоренко усе бачила, але, на жаль, не здогадалась зняти. 
- Ми з Юлею нещодавно посварились і вона вирішила так мені помститися!
  Я нічого не робила, чесно! - втрутилась Соня 
- Ви не маєте права карати Софію без доказів її провини! Може, Юля і справді усе вигадала - сказала я і взявши дівчинку за руку, вийшла з кабінету.  
© Mariia Gubina,
книга «Учілка».
Коментарі