От казала мені мама, "Думай перед тим, як діяти". І чому я ніколи її не слухала?! Наскільки поганою була ідея повести "діточок" на екскурсію я одразу зрозуміла.
- Діти! Не балуйтесь! Ви, взагалі, можете спокійно дійти до автобуса?! - закликала
7-Д я, але марно. Тут я вирішила використати єдиний аргумент - Зараз підемо в клас писати контрольну! - вигукнула я вдаючи, що на екскурсію принесла з собою тести. На диво, це подіяло і діти трохи заспокоїлися.
Бажаючи урізноманітнити нудну поїздку я вмикнула хіп-хоп музику. Скоро усі танцювали. Проходивши повз опустівших рядів я встигла почути розмову двох подружкок :
- А нова історичка крута! - сказала дівчина з рожевим каре
- Це точно! - кивнула її білява подружка
Ця розмова додала мені впевненості : "Я точно зможу знайти з ними спільну мову" - подумала я. Бажаючи закріпити успіх я підключилася до танців. На секунду діти завмерли від здивування. Подібного точно не робив ще не один вчитель. Але 7-Д швидко оправився від шоку і продовжив виселитися.Так і чую розмови водіїв, які їдуть біля нас:
- О, тут якась крута туса!
- Та ні, це діти на екскурсію їдуть. Я бачив як вони зі школи виїжджали.
Від таких думок я весело розсміялася. Непомітно пролетіли 2 години і ми вже були біля музею.
- Олено Дмитрівно, може ми не підемо в музей, а просто погуляємо? - з надією протягнула Таня.
- Як це не підемо? - здивувалась я - А історію хто буде вчити?!
- Ну...- замислилась дівчинка - Тут близько центр Києва, а там багато історичних пам'яток. Ми б могли і погуляти, і історію вивчити...
"А це не погана ідея" - подумала я.
- Діти! -повернулась я до класу- Тут мені Таня запропонувала погуляти по центру Києва. Так ми і історію вивчимо, і гарно проведемо час. Хто за, підійміть руку. Одразу 30 рук взлетіли у повітря, тому ми з занад-то задоволеними дітьми знову залізли у автобус. Через годину ми були в центрі міста. Незважаючи на те, що зараз була осінь, київська погода вирішила згадати літо, тому було дуже спекотно. Купивши дітям морозиво, я почала свою екскурсію. Із усіх сил я намагалася зробити розповідь,
справді, цікавою. І, здається, мені це вдалося, бо діти мене, справді, слухали. Це якась фантастика! Цілий день ми гуляли вуличками рідного міста і я впевнена, що це було дуже цікаво і мені, і класу. Закінчуючи екскурсію я запитала дітей, що вони запам'ятали. Хтось розповів про Золоті ворота, хтось про Дім з химерами, а хтось про Майдан Незалежності. Який я зробила висновок із цієї прогулянки? Якщо я буду з творчістю підходити до своїх уроків, я зможу зацікавити будь-який клас..