Глава 3
Я з відкритим ротом провела взором Вітю. Такого я точно не очікувала. Тільки коли за хлопцем з гуркотом зачинилися двері, я отямилась і закричала йому навздогін :
- Бойко, швидко повернувся на урок! Я зараз 2 поставлю!
Нізвідки з'явився "герой дня" і сказавши:
"Не маєте права" знову зник. Я глибоко зітхнула, намагаючись заспокоїться, але тремтячі від злості руки повністю видавали мій стан.
- Що ж...- повернулася я до класу - мені хтось відповість, що це за держава - Візантія?
Мертва тиша...А ось і дзвінок. Класс, попрацювали!
- Діти, на наступний урок дізнайтеся хоч щось про Візантію, якщо буде цікаво, поставлю 12.
Але, крім Тані мене вже ніхто не слухав, бо із дзвінком усі вибігли із класу.
Коли я вийшла із кабінету, побачила мою знайому українку, яка чекала на мене.
- Ну що, Олено, як урок? - запитала вона
- Це просто жах...не урок, а цирк. Крики, ігри і що найголовніше, повний ігнор вчителя, тобто мене. А Вітя Бойко, взагалі, на моє питання відмовився відповідати...
- Не заздрю Вам...Я колись вчила цей чудо-клас і це все ми проходили, поки я не попросила адміністрацію його в мене забрати. До речі, приготуйтесь, що в усіх їхніх двійках будете винні Ви, а зовсім не клас.
- Жах...я, мабуть, піду готуватися до уроку у 5-А - зітхнула я.
- О, а це Вам пощастило. Це найкращий клас школи! - з заздрістю сказала жінка
- Ваау! - я була, справді, щаслива, що я буду мати змогу провести урок у нормальному класі.
Як тільки я зайшла в клас, в мене перехопило подих від захоплення. В класі тиша, в усіх на парті лежить зошит, підручник і пенал. Не клас, а чудо. Урок пройшов ідеально. Ми швидко вивчили новий матеріал за допомогою презентацій і цікавих відео. Навіть залишився час, щоб пограти у ігри на закріплення. Досить вдало пройшов увесь робочий день. Виявляється, з дітьми працювати я, як раз вмію, але це мене не дуже тішило, бо треба щось робити з 7-Д
- Бойко, швидко повернувся на урок! Я зараз 2 поставлю!
Нізвідки з'явився "герой дня" і сказавши:
"Не маєте права" знову зник. Я глибоко зітхнула, намагаючись заспокоїться, але тремтячі від злості руки повністю видавали мій стан.
- Що ж...- повернулася я до класу - мені хтось відповість, що це за держава - Візантія?
Мертва тиша...А ось і дзвінок. Класс, попрацювали!
- Діти, на наступний урок дізнайтеся хоч щось про Візантію, якщо буде цікаво, поставлю 12.
Але, крім Тані мене вже ніхто не слухав, бо із дзвінком усі вибігли із класу.
Коли я вийшла із кабінету, побачила мою знайому українку, яка чекала на мене.
- Ну що, Олено, як урок? - запитала вона
- Це просто жах...не урок, а цирк. Крики, ігри і що найголовніше, повний ігнор вчителя, тобто мене. А Вітя Бойко, взагалі, на моє питання відмовився відповідати...
- Не заздрю Вам...Я колись вчила цей чудо-клас і це все ми проходили, поки я не попросила адміністрацію його в мене забрати. До речі, приготуйтесь, що в усіх їхніх двійках будете винні Ви, а зовсім не клас.
- Жах...я, мабуть, піду готуватися до уроку у 5-А - зітхнула я.
- О, а це Вам пощастило. Це найкращий клас школи! - з заздрістю сказала жінка
- Ваау! - я була, справді, щаслива, що я буду мати змогу провести урок у нормальному класі.
Як тільки я зайшла в клас, в мене перехопило подих від захоплення. В класі тиша, в усіх на парті лежить зошит, підручник і пенал. Не клас, а чудо. Урок пройшов ідеально. Ми швидко вивчили новий матеріал за допомогою презентацій і цікавих відео. Навіть залишився час, щоб пограти у ігри на закріплення. Досить вдало пройшов увесь робочий день. Виявляється, з дітьми працювати я, як раз вмію, але це мене не дуже тішило, бо треба щось робити з 7-Д
Коментарі