Наскільки "чудово" бути класною керівничкою я дізналася у перший же день. Посеред уроку у 5 класі до мене підходить дівчинка з 7-Д.
- Олено Дмитрівно, Вас вчителька з англійської на урок запрошує. Тут таке коїться... - сказала вона.
Чесно кажучи, мені хотілося вбити цю вчительку англійської. Може, я нічого не розумію, але мені якось здається, що лад на уроці - це справа вчителя, а ніяк не класного керівника.
Приходжу я, значить, на урок і бачу чудову у всіх її проявах картину : "дітки" вирішили погратися і тепер із веселими криками носяться по кабінету.  
- Діти! Що тут коїться?! - заволала я - може мені здалося, але зараз у вас англійська, а не фіз-ра!
Бойко на секунду зупинився і з глузливою посмішкою сказав: " Вам здалося"
Я була у відчаї. Мене чекає 5 клас,  яким  на наступному тиждні писати контрольну, а тут таке. Раптово відчай змінився на гнів.
- ДІТИ! ШВИДКО ЗУПИНИЛИСЯ! У ВАС ЗАРАЗ УРОК! - що сили закричала я
Від здивування 7-Д на секунду зупинився, але одразу продовжив гру. Тут вже я не витримала, було занад-то багато емоцій. Від образи я заплакала і вибігла з класу. Ні, зовсім не так я уявляла роботу вчителя. Через хвилину я вже була на вулиці. Нічого не хотілося. Заливаючись слізьми я йшла вперед, вперед...
"А як же 5 клас, як 7-Д?...А, пофіг! Набридло! Усе набридло! Не можу я більше бути сильною, не можу!" - думала я
Зненадцька хтось доторкнувся до мого плеча, я обернулася.
- Ліна, це ти?! - здивувалась я, побачивши перед собою українку
- Оль, як ти? - тихо запитала вона
- Я знаю, що сталося- зітхнула Ліна - Слухай, я хочу тобі дещо сказати. З самого початку я думала, що ти не впораєшся, але тепер я бачу, що помилялась. Ти неймовірно любиш свою роботу і, справді, хочеш показати дітям, на скільки цікавою може бути історія. Я чудово розумію, як тобі складно, але не здавайся, чуєш?
- Дякую! - зітхнула я
- Завтра чекаю тебе у школі -  посміхнулася Ліна - А зараз давай підемо погуляємо. Як ти дивишся на каву з пончиком?
- Позитивно - посміхнулась я
- Тоді ходімо, поряд є моє улюблене кафе.
Ми з Ліною чудово провели час і вже наступного ранку я була готова продовжити боротьбу.
Ви б бачили обличчя 7-Д, коли я зранку зайшла до них в клас.
- Якого?! - донеслось з останньої парти.
- Добрий ранок, діти -
посміхнулась я
Відмітивши відсутніх я відправилась у свій кабінет. Так, у мене з'явився кабінет, який став "спадком" від минулої класної керівнички 7-Д. У мене не було 1 уроку, але я вже в школі. Чому? Бо сьогодні мали бути батьківські збори у 7-Д, а це означає, що мені треба до них підготуватись.