Велетень
Іди куди хочеш, Туди де щасливий, Куди ,можливо, Дороги більше не знайдеш. Де, дзвін водоспадів, Волога і зелень, Де завше тобі раді , Велетень. Почни писати на білому папері. Виводити не рівні букви від руки, Допоки не вкажуть на двері Свій Всесвіт в уяві створи. Де тихо і затишно ,і тіло живе, І дім не як решето ще. Почни співати у маленькій кімнаті. Фальшивити так, ніби не чує ніхто. Допоки ціль визначають гранаті Вдягай сіре пальто І йди світ за очі, Туди де гуркоче Не бій астероїдів Добрих сусідів, А дзвін водоспадів, Волога і зелень, Де завше тобі раді , Велетень.
2021-02-25 03:40:23
1
0
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2644
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3004