Старенькі й смерть
Он видко, за нами волочиться.
Роззуйся, ми підемо босими.
Нехай дасть сили нам земля.
Нехай ось так, раз їй так хочеться.
Ми ж просто волі просимо,
А вона бажає забуття.
Ніколи.
Тихенько, щоб не почули розмови,
Всі тіні, за нашими спинами,
Що йдуть за нами годинами.
Кажу:
Ти вибач, не мали крову.
Я так тебе люблю, лебідко.
Прости, жили ми дуже бідко.
Он видко, волочиться
За нами, старезно- сивими.
Нехай зігріє нарешті нас земля.
Нехай ось так, раз їй так хочеться.
Ми ж просто ступали між росами
Дорогою свого життя.
Прийшли.
Знайшла.
2021-11-30 00:10:25
1
0