Старенькі й смерть
Євгенія Стрельченко
Он видко, за нами волочиться. Роззуйся, ми підемо босими. Нехай дасть сили нам земля. Нехай ось так, раз їй так хочеться. Ми ж просто волі просимо, А вона бажає забуття. Ніколи. Тихенько, щоб не почули розмови, Всі тіні, за нашими спинами, Що йдуть за нами годинами. Кажу: Ти вибач, не мали крову. Я так тебе люблю, лебідко. Прости, жили ми дуже бідко. Он видко, волочиться За нами, старезно- сивими. Нехай зігріє нарешті нас земля. Нехай ось так, раз їй так хочеться. Ми ж просто ступали між росами Дорогою свого життя. Прийшли. Знайшла.
2021-11-30 00:10:25
1
0
Інші вірші поета
Повно в серці. Доколисаю Напитись рікою Я -ворог
Інші поети
Angel Angel
@arayhel
Bai Hwar
@ymoea104
Женя Закарян
@Evgenia_zakaryan
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12352
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5187