4. Картина Босха
Буває тяжко втриматись мені,
і хочеться покинути виставу.
Двері на засов, приміщення в огні,
Терпіти легше біль в рожевих окулярах.
Не зали́шилось нічого більше,
Як пройтися п'ятами по лезах.
Краще зустрічати смерть у тиші,
Най знаходять інші протиріччя в моїх тезах.
В нижньому кутку екрана, той що зліва,
Бачу як нечесні багатіють.
Гроші випадають з них, і худне тіло,
Плачуть сироти в притулках, там сиріють стіни.
Дітки з морфієм в палатах білих,
Просять зі сльозами відпочинку,
У дівчат із інстаграму твердий стимул
Прикупити модні штані у клітинку.
Бачимо праворуч синьо-жовтий,
Краплями стікає з нього кров.
Герої за свободу полягли, і кожний
В пам'яті у нас, як звуки пострілів і молито́в.
У верхньому кутку екрана - Джони й Джейни Доу,
А скільки ще таких ховається в річках?
Серцевий напад у людини, й натовп дивиться на шоу,
Батьки, що втратили дитину, думали: депресія в словах.
Синдром раптового вмирання немовлят,
Щури живуть у "злагоді" сто років.
З під обвалу на руках живих несе солдат,
Згвалтовані жінки мовчать, тримають все у со́бі.
Зламаних життів мільйони,
І печаль - як карієс на серці,
В знак прощання з фронту принесли́ лиш медальйони,
В усмішці моїй немає більше сенсу.
Плакати немає чим, бо стало сухо,
Буду без надії сподіватись,
Світ - калейдоскоп ходінь по муках,
Боляче пече і хочеться сміятись.
Кажуть досі недалекі, що життя прекрасне,
В окулярах дивляться кіно.
Мій сум горить і точно не погасне.
Хочете любіть, чи не любіть, мені вже все одно.
і хочеться покинути виставу.
Двері на засов, приміщення в огні,
Терпіти легше біль в рожевих окулярах.
Не зали́шилось нічого більше,
Як пройтися п'ятами по лезах.
Краще зустрічати смерть у тиші,
Най знаходять інші протиріччя в моїх тезах.
В нижньому кутку екрана, той що зліва,
Бачу як нечесні багатіють.
Гроші випадають з них, і худне тіло,
Плачуть сироти в притулках, там сиріють стіни.
Дітки з морфієм в палатах білих,
Просять зі сльозами відпочинку,
У дівчат із інстаграму твердий стимул
Прикупити модні штані у клітинку.
Бачимо праворуч синьо-жовтий,
Краплями стікає з нього кров.
Герої за свободу полягли, і кожний
В пам'яті у нас, як звуки пострілів і молито́в.
У верхньому кутку екрана - Джони й Джейни Доу,
А скільки ще таких ховається в річках?
Серцевий напад у людини, й натовп дивиться на шоу,
Батьки, що втратили дитину, думали: депресія в словах.
Синдром раптового вмирання немовлят,
Щури живуть у "злагоді" сто років.
З під обвалу на руках живих несе солдат,
Згвалтовані жінки мовчать, тримають все у со́бі.
Зламаних життів мільйони,
І печаль - як карієс на серці,
В знак прощання з фронту принесли́ лиш медальйони,
В усмішці моїй немає більше сенсу.
Плакати немає чим, бо стало сухо,
Буду без надії сподіватись,
Світ - калейдоскоп ходінь по муках,
Боляче пече і хочеться сміятись.
Кажуть досі недалекі, що життя прекрасне,
В окулярах дивляться кіно.
Мій сум горить і точно не погасне.
Хочете любіть, чи не любіть, мені вже все одно.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(1)
4. Картина Босха
Contra spem spero
Відповісти
2023-11-03 14:05:32
Подобається