Кількість Ангелів темряви нескінчено велика,

Але Архангелів всього лише сім. І, подібно до семи світильників перед престолом Всевишнього†, вони вказують нам шлях.

Їхні імена Михаїл, Гавриїл, Рафаїл, Уріїл, Салафіїл, Єгудиїл і Варахаїл.


      ****************************

       Ви коли-небудь задумувалися, хто стоїть перед вами у дзеркалі? Чи це лише віддзеркалення, чи щось більше? Хто знає? Можливо, саме на вас ляже відповідальність змінити майбутнє. А може, саме ви розрушите всі уявлення про світ, в якому живете.

  Іра дивилася на своє віддзеркалення і бачила там незнайому себе. "Мені вже сімнадцять, а я все ще чекаю на маму. Для мене вона все ще поруч".

- Ірусь, йди снідати!

- Зараз йду!

Сніданок був особливим, батько приготував чай з тортиком і чай з морозивом, так само, як я люблю. На столі стояв великий букет квітів.

- Тато, коли це ти встиг за квітами сходити?

- Поки ти спала. Моя кохана соня. Тобі подобаються?

- Мені подобається все-все-все. Дякую, таточку.
Дзвінок у двері. На порозі стояв хрещений Іри з великим плюшевим ведмедем і кошиком фруктів.

- Хрещений!

- Ти мене задушиш. Відпусти. Ось тобі, ці подарунки.

- Ну, чого в дверях стоїш, Петро, заходь! - запросив друга батько.

Всі сіли за святковий стіл.

- Я взагалі не хотів пропустити сімнадцяту весну своєї улюблениці! Ні в якому разі!

- Ну, за тебе! - всі підняли чашки з чаєм.

      Потім батько відвіз мене до школи. Три уроки пройшли нудно і непомітно, і я вирішила зробити собі подарунок і прогулятися весняним парком. Він був поруч із школою. І ось вона, воля! Біжу, вдихаючи весняне повітря і знімаючи заколку з волосся, почуваючи себе в казковому світі, де все відбувається за моїм бажанням. Ось маленький листок піднявся на воду і став корабликом. Тут воробушок вдарився об землю і став чарівним принцем. Гра тривала, але в неї несподівано потрапив  дядечко з великою червоною криваткою на пузі! В кого б мені його перетворити? На єнота чи велику злу жабу? Але мої думки були перервані. Раптом поряд з'явився чоловік, надівши маску і витягнувши пістолет,  з нідвіткіля! Секунда, і великий дядечко у червоній краваткі сковзав по своєму гарному автомобілю. Я закрила очі та вуха, в повітрі був якийсь гуркіт, і коли я відкрила очі, я бачила того самого дядечку, який направлявся до свого чорного автомобіля і з великою червоною криваткою на пузі! Не розуміючи нічого, я кинулася до нього.

- Ви живі, слава Богу! Дбайте про себе, вас чекає небезпека.

 Але він не встиг відповісти мені. З'явився перехожий, надів маску і витягнув пістолет. Секунда, і схопивши поруч стояче мусорне відро я кинула ним в нападника, але куля вже випущена, і нічого не вдається змінити. Машина під'їхала прямо до мене, і кілер затягнув мене туди кричучи водію:" Хутко, хутко,хутко!"

Я пам'ятаю, що там була якась жінка, яка зробила мені укол,  після того, як закатала рукав. А потім я прокинулася вдома. Голова боліла так, ніби ми з однокласниками випили шампанського на Новий Рік. Встала. Захиталася, йдучи в ванну, і здивувалася. У дзеркалі був зовсім інша людина, не схожа на мене. Волосся вже було в білому сніжку, очі вже не блищали, а обличчя виглядало холодним і впевненим. Де ж залишилася та семнадцятирічна дівчина, весела та безтурботна?

 - Ірусь, іди снідати.

 - Вже йду, батьку.

Коли я вийшла, важко було повірити. На столі стояв чай з тортиком і чай з морозивом, як я люблю. А ще там був великий красивий букет троянд.

 - Ну, тату, ти мене розбалуєш!

 - Ти, моя кохана соня, тільки один раз в рік, тобі день народження - сімнадцять років!

Дзвінок у двері. На порозі стояв мій хрещений з великим плюшевим зайцем і корзиною фруктів.

- Ну, чого застигла? Іди цілуй хрещеного і отримуй подарунки. Не міг пропустити твою сімнадцяту весну.

Жах пройшов по моїй шкірі. Мені стало зле, і я побігла в ванну.

- Слухай, Саня, а вона не вагітна? - запитав він батька.

Батько подивився на нього з укором.

- Ну, звісно, не так сказав, вибач.

- Мила, як ти себе почуваєш?

- Краще, татусеньку, не хвилюйся.

- Слухайте, Сашко, нам потрібно поговорити, але не зараз, поки вона зайнята.

- Добре, давай. Так що там у тебе, Петро?

- Ну, то не зовсім моя справа, але ви мені близькі люди з Іринкою.

- Не мордуйся, розкажи.

- Ти ж знаєш, я працюю слідчим у нашому районі.

- І, ну, говори вже...