- Не бійся, маленька! - сказав голос.

- Мама, ти де?

- Чому я тебе не бачу? Все,неначе у тумані.

- Не час для цього, мила. Слухай мене уважно. У тебе є дар подорожувати у часі, і те, як ти ним скористаєшся, дуже важливо. Колись, відчувши небезпеку, я заблокувала його до безпечного часу і таким часом було твоє 17-річчя. Нікому не розповідай про це, навіть татові. Його оточення небезпечне для тебе. Моя кохана, дбай про себе, у мене закінчується час, і тобі доведеться вибирати самій: темряву чи світло. Мені пора, прощавай!

Я смутно бачила себе на операційному столі, і наді мною схилилися лікарі:

Вона приходить до тями, подайте швидше кисень!

І ось я очнулася  у палаті. Нічого не можу зрозуміти. Поруч зі мною на стільці спить батько.

- Тато, таточку, що сталося?

Батько одразу прокинувся і кинувся змочувати мої губи водою.

Тобі не можна розмовляти, все гаразд. Тепер все буде гаразд.

Я заснула. Слабість відчувалась в усьому тілі. Коли я прокинулась, біля мене сидів хрещений  і тато.

- Ну, як ти нас налякала, донечко моя, - сказав хрещений батько і обійняв мене. Я знову заснула. Скрізь сон я почула голос хрещеного батька.

- Схоже, що дар прокинувся. Зараз вона не небезпечна, але їй потрібно одужати...

- Всі ці роки ти був поруч і бачив, що жодного дару не існує. Можливо, від матері вона нічого не успадкувала, і ми можемо спокійно жити, - сказав батько, - вона не небезпечна, забудь це.

- Е, ні! Свідки вбивства стверджують, що твоя донька була на місці злочину і навіть завадила пострілу. Як це могло трапитися? В той самий момент я був у вас і вітав її з днем народження.Ти зможешь пояснити таке?

- В світі багато дівчат, схожих на неї. Могли переплутати.

- Я теж сподівався на це. Доки  не побачив на місці злочину те дзеркальце, яке я подарував їй у 10 років із написом: "Будь щасливою! Твій хрещений".
- А якщо вона загубила його раніше,  школа не дуже віддалена від парку та і наскільки я знаю, вона часто гуляла там після уроків!

- Можливо, але занадто багато "якщо".

Вони підвелися і батько пішов проводити друга, а я, ледве тримаючись на ногах, одягнулася в білий халат, спустилася по ліфту і втекла з лікарні. Не знаю, куди йти, але залишатися там не можу.