Харків-місто,в яке я закохалась

Мария Шпир

Я сумую за цим містом: В ньому є частинка мене Моє серце любить тебе. Харків-місто особливе: Тут натхнення окриляє Тут людей багато всюди, Тут навчаюсь я старанно Тут чудова атмосфера , Тут цікаво й дивовижно Тут так тепло,немов вдома, Тут панує щастя всюди, Всюди гарні краєвиди Тут багато в мене друзів І людей ,що допоможуть, Так, сама тут, Мабудь, доля , Проте я щаслива справді: В мене тут окремий світ, І турботи тут свої: Вчитись вчусь і виживати Я в гуртожитку з людьми , Проте це найкраща школа: Загартовує тут все, Тож не бійся вирушати, Ти мандрівкою життям , Інше місто-не проблема Звикнеш скоро і тоді, Ти побачиш,що на краще, Вибір ти тоді зробив. (28.01.2020)

2020-05-10 12:16:22

Інші вірші поета

Ти і я-космос Терпіння,що врятує нас Місто,де я щаслива Розмова вітра

Інші поети

Maks Skalozub

@Max_Skalozub

Baekhyun

@yoona_Novels

Ірина Возняк

@Irinka_Voznyak

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2402

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11209