Харків-місто,в яке я закохалась
Мария Шпир
Я сумую за цим містом: В ньому є частинка мене Моє серце любить тебе. Харків-місто особливе: Тут натхнення окриляє Тут людей багато всюди, Тут навчаюсь я старанно Тут чудова атмосфера , Тут цікаво й дивовижно Тут так тепло,немов вдома, Тут панує щастя всюди, Всюди гарні краєвиди Тут багато в мене друзів І людей ,що допоможуть, Так, сама тут, Мабудь, доля , Проте я щаслива справді: В мене тут окремий світ, І турботи тут свої: Вчитись вчусь і виживати Я в гуртожитку з людьми , Проте це найкраща школа: Загартовує тут все, Тож не бійся вирушати, Ти мандрівкою життям , Інше місто-не проблема Звикнеш скоро і тоді, Ти побачиш,що на краще, Вибір ти тоді зробив. (28.01.2020)
2020-05-10 12:16:22
2
0
Інші вірші поета
Твої обійми і тепло Розчинюсь в тобі Розмова вітра Я щаслива
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4515
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5528