Розмова вітра
Сиділа й слухала я вітер,
Він розповів мені про літо,
І час застиг немов та вічність
І я не думала в ті миті,
Що відбувається у світі.
Я лиш сиділа й дослухалась,
Про що говорить тихий вітер
І спогадів потік нахлинув,
Згадала миті ті щасливі,
Коли я влітку зігрівалась,
Яскравим сонячним промінням,
Ми на галявині сиділи,
А потім тренили старанно,
А потім в озері купались,
Багато ми не розмовляли,
Бо часом краще помовчати
Насолодитися цим щастям,
І просто ніжно обіймати,
Твою руку в своїй стискати,
В глибокі очі споглядати,
Почути серця стукіт твого,
Немов картині дивуватись,
Бо мить ця справді унікальна...
(23.03.2020)
2020-05-10 12:10:09
2
0