Відстань,що нас розділяє
Мария Шпир
Я так прагну зруйнувати Ті вокзали великі між нами, Відірвати й приєднати Об'єнати й поєднати , Ті міста,що розділяють Ті міста,де ми сумуєм Ті міста,де ми самотні Ті міста,де ми не разом, Ти скажи лиш чи кохаєш Чи потрібне моє серце Чи сумуєш ти без мене, Часто думаю про тебе Часто плачу я без тебе , Ти давно вже снишься мені Бачу в снах своїх солодких, Запах твій немов отрута Я вдихала б його вічно Кожен подих,кожне слово, Я ловлю і зберігаю Кожен доторк,серця стукіт- Це для мене дуже цінне Це для мене найдорожче Чути голос той солодкий Кожну мить немов востаннє Милуватися тобою Зазирнути в твою душу, Там знайду промінчик світла Там знайду твоє кохання Там знайду печаль і смуток, Теплоти пів тонни мабудь Я лиш прагну бути поруч Дарувати радість серцю Що таке велике й добре Що спроможне так кохати... (27.01.2020)
2020-05-10 12:17:08
4
0
Інші вірші поета
Твої обійми і тепло Ти Ти-причина моєї радості Коротко про наш пікнік
Інші поети
بسنت
@bassant_samir_aly
Adian Rahaman
@Adian_Rahaman
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3837
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1775