Відстань,що нас розділяє
Я так прагну зруйнувати Ті вокзали великі між нами, Відірвати й приєднати Об'єнати й поєднати , Ті міста,що розділяють Ті міста,де ми сумуєм Ті міста,де ми самотні Ті міста,де ми не разом, Ти скажи лиш чи кохаєш Чи потрібне моє серце Чи сумуєш ти без мене, Часто думаю про тебе Часто плачу я без тебе , Ти давно вже снишься мені Бачу в снах своїх солодких, Запах твій немов отрута Я вдихала б його вічно Кожен подих,кожне слово, Я ловлю і зберігаю Кожен доторк,серця стукіт- Це для мене дуже цінне Це для мене найдорожче Чути голос той солодкий Кожну мить немов востаннє Милуватися тобою Зазирнути в твою душу, Там знайду промінчик світла Там знайду твоє кохання Там знайду печаль і смуток, Теплоти пів тонни мабудь Я лиш прагну бути поруч Дарувати радість серцю Що таке велике й добре Що спроможне так кохати... (27.01.2020)
2020-05-10 12:17:08
4
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2502
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4794