Посиденьки біля озера
Прийшла я знов до озера сумна, Сиділа й думала під музику одна, Чому так тужно на душі питала, Мелодія в навушниках лунала, Зринали спогади немов калейдоскоп, А сонечко ласкаво пригрівало, Качки раділи сонцю і весні, Хлюпоче тихо в озері водиця Навколо все повільно зеленіло, Ласкаво віяв тихий вітерець, Навколо ні душі,це рай, Коли є змога в тиші посидіти, Подумати й обдумати життя, Прийти до висновків важливих, Зловить чудову мить природи, Коли яскраво й тепло навкруги, Розквітнуть скоро квіти запашні, Зазеленіють ті ошатні віти, Пташки співатимуть пісень, Дитячий сміх почуєш всюди ти, Пікнік у лісі ми влаштуєм, За місто ми гайнем на великах з тобою, І ти мені заграєш на гітарі, На полум'ї ізжарим по сосисці, І будемо узвар солодкий пити І так до вечора допоки не стемніє... (06.04.2020)
2020-05-22 12:01:32
3
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2184
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3211