Я щаслива

Мария Шпир

Кожну мить я відчуваю- Що щаслива тут і зараз, Що живу у цьому світі По землі хожу твердій, Я лечу немов та птаха І душа завжди співає, І в дущі живе весна, А серденько теж щасливе, Бо кохає справді тебе, А в дущі моїй спокійно, В ній натхнення досхочу І душа уже не плаче, Мені добре тут і зараз. Тож почуйте всі довкола Я щаслива і натхненна, В голові моїй думки, Позитивні лиш повірте, Випромінюю тепло, Немов сонце я повсюди, І хожу ,немов літаю, Немов пташка та маленька І біжу назустріч тобі Кріз ті тижні довжелезні, Обіймаю і цілую, Бо кохаю тебе дуже І сумую як не бачу І не чую я тебе, Тож багато є причин Щоб сказати,що щаслива, Ти скажи чи ти щасливий, Так чи ні Скажи мені.... (02.02.2020)

2020-05-22 12:04:52

Інші вірші поета

Місто,де я щаслива Карантинний настрій Мої спогади про школу Буденні думки

Інші поети

Алина

@Alina_Krasnobaeva_

rocio

@rocio

misshapen_mirror

@misshapen_mirror

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3900

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11527