Будьмо просто людьми
Мария Шпир
Ми хейтим все і всіх довкола, Не вмієм просто поважать, Про толерантність теж забули Живе в нас ненависть і зло, Ми егоїсти,грубіяни, Не знаєм слово ми "любов", Я про любов до всіх довкола, Частина з нас - то люті звірі Своїх готові повбивати, Камінням люто закидавши Обливши брудом й обізвавши, Лайном та іншими словами Хтось гімн співає,свічку ставить, Зрадівши "гарній" новині, Що оминув страшенний вірус Їх рідне місто і село, Ми так кричим,що ми єдині, Про що ви люди,боже мій, Забудьте слово те "єдині", Немає єдності в країні, Коли ми порізну усі.... (23.02.20)
2020-05-10 12:13:24
2
0
Інші вірші поета
Споруда загадка Прекрасний ранок Коротко про наш пікнік Проблеми в великім місті
Інші поети
Truth13
@Truth13
Mary Phoo Phoo
@mary_phoo_phoo
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5345
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
6022